Іду...
Живу...
Гортаю тяжко днини...
Хотів, з тобою бачити -
життя, тяжкі години!
Все думав! - Зараз...ось...сьогодні...
Впаде на мене -
обличчя твого, промінь..!
Засяє твоя постать -
з поміж, чорних, днів туман.
Та, ці думки - ілюзія...
Лиш каторга, й дурман...
Я в них ховаюсь -
сповнений надій.
Хоча вже знаю, що
не побачу, тих, своїх мрій!
Та, все ж, я раз за разом,
в думці повертаюсь -
у мрії... де поруч ти!
Хоча, і так вже знаю,
що покинула - ти, ці світи!
І буду й далі...
Образ твій вертати...
У свою думку - мрійливу й тугу...
Бо не збагнути серцем - тої правди,
що ти пішла...
в холодну глиб земну!
Важкість прийняття...
