Я сиджу на вершині світів
І дивлюся на стомлене небо.
Я давно вже байдужа до слів
І до іншого виду плацебо...
Не шукаю чарівних скарбів
І не плекаю марно надію,
Що хтось інший знесе ворогів,
Поки я свою волю намрію.
Я давно не шукаю Клондайк,
Що збагатить мене на мільйони.
І навряд чи я вийду на страйк -
Бо не він звільнить бранців з полону...
Я зневірилась в купі ідей.
Я не маю вже сил для ілюзій.
Я вже втратила стільки людей,
Що боюся заводити друзів.
Я взяла не один Еверест
На шляху до своєї вершини...
І мене не драйвить новий квест,
Що збагачує статки людини....
Ні брехня, ні численні плітки,
Ні на мить не спинили мій крок-
Я сиджу на верхівці землі...
Та не можу зібрати зірок...
Та натомість, я вірю в життя,
Що вирує в квітучій долині.
Чи посилю я шлях вороття?
Я не знаю. Та вірю до нині...
25.05.2024
