Чому мовчу, таюсь перед собою?
Чого слова – одвічне каяття?
Чого лиш сором у віршах зі мною?
Ніхто не подарує забуття.
Даремно все, полегшення не буде,
Даремна розповідь, що не веде вперед,
Даремний шлях спрямований в нікуди
Коли знайду лиш те, що вже старе.
Та знову все лиш плетиво ілюзій,
Та знов обман полегшують слова
Омана, що вірші, то вірні друзі,
Що ті слова, то відповідь нова.
