Намагаючись доторкнутися до кожної травинки, я, маленька дівчинка, біжу полем. Вдихаю кожний відтінок запаху вересневого вітру. Переді мною відкривався цілий світ зі своїми загадками та таємницями. Здавалося, пагорби посміхалися мені та запрошували до пригод. Це були коротенькі миті, у які я точно могла сказати: "Так, я вдома". Бабуся відпустила мене саму гуляти селом. Я дійшла до краю і милувалась незрівнянними пейзажами степів сходу. До вечері ще був час, тому ноги вели мене на знайому стежину. Зазвичай, нею ми їздили на велосипедах до тітки, але я вирішила, що достатньо добре

Десь там, далеко у спогадах, до мене огидливо озирається маленьке, забите всіма богами містечко. Чому ж воно там залишилось? Чому травить мою душу біллю? Може через страх знову опинитись у лещатах хаосу? Здається, це було єдиним місцем у якому я бачила надію, нею була така ж забута церква з забутими людьми. Я ніколи не вірила і не буду вірити в бога, але саме там, я, будучи маленькою дитиною, вперше побачила людяність і щирість. Це не були набожні люди, вони не виправдовували свої гріхи біблією, вони шукали у ній мораль, та розповсюджували віру у світло. Місто Х живе у моїх жахіттях, але його

Барселона гасила звуки, покрывая их бархатом прошедших лет и событий. А под этой пеленой сны смешивались с днем, создавая будущее из прошлого. И все же, лукавая искра новизны угадывалась в очертаниях ночного города. За прошедшие годы Амандо практически позабыл свое первое впечатление, о старом городе. Вероятная причина того, что память напомнила о давних воспоминаниях, в том, что события сегодняшней ночи могут растворить старую Барселону во тьме. Такие раздумья душили его мысли и давили своей крепкой хваткой. Колокол в церкви Санта-Мария-дель-Пи возвещал о назначенном часе, но никто так и не

«Засыпай» «Он спал, и он проснулся. Он открыл глаза. И вот, подле его постели стоял чей-то силуэт…» Мэри Шелли «Франкенштейн» «Слушай…». Ты уговариваешь себя, что ты один, что в комнате никого кроме тебя нет, и почти сам начинаешь в это верить, пока не понимаешь, что одной веры в это недостаточно… Шорохи, тени, скрипы, и зловещие силуэты. Если они способны заставить воображение взрослого человека вырисовывать самых страшных монстров из тени простой вешалки то, что и говорить о ребенке восьми лет. Но этой ночью в спальне маленького мальчика появилось, что то еще помимо привычных очертаний

А знаєш, кожна книга - це історія, яка десь і колись відбулася. І для мене будь-яка книга це як зубна паста. Кожна книга невідома, поки не скуштуєш її. От як ми зазвичай вибираємо зубну пасту? Спочатку на вигляд, потім на запах, а в кінці вже й і на смак. Є зубні пасти, як і книги, що тобі однієї назви хватає щоб зрозуміти, що вона тобі не сподабається. Є такі, що на другому етапі не проходять перевірку. Для пасти це запах, а для книги - це рецензія, коротко про головне, опис сюжету - хто як називає. А є такі, що по всім трьом параметрам підходять. Але завжди залишається присмак в роті. Для

померти у 27 - це найпростіше. розснести собі голову дробовиком, закинутись чим завгодно і стікти кров'ю у брудній ванній готелю. розтринькати усе дане тобі від природи, всі рими і рифи, всю свою глибину та не полізти далі третього десятка. перегоріти. це ж так легко. піти героєм. не зрозуміли. недолюбили. о, яка драма. я дивлюсь на молодих поетів. бачу, як вони кричать, як бунтують. вони думають, що гучніше - означає яскравіше. вони думають, що говорити лише про себе - означає бути щирим. забери з їх поезії надрив, і від цієї поезії не залишиться й трьох міцненьких метафор. найбридкіше

Від автора до читача. Далі, тебе чекає неоднозначна робота, суперечлива тема, чужа необ’єктивна думка. В це було вкладено немало часу і енергії, тому, можливо, для тебе це стане чимось новим і вартісним. Якщо ти задумуєшся про відсутність необхідності витрачати на це свій час і енергію - дуже ймовірно що ця книга дійсно не для тебе. Автор не намагається заробити на ній, тому вільно почуває себе у її створенні бо керується особистою внутрішньою мотивацією. Робота не створена захопити і втримати чиюсь увагу, розважити чи згладити нудьгу. Якщо тобі все ж цікаво - то приємного читання! Питання