Церква

17 переглядів

Десь там, далеко у спогадах, до мене огидливо озирається маленьке, забите всіма богами містечко. Чому ж воно там залишилось? Чому травить мою душу біллю? Може через страх знову опинитись у лещатах хаосу?

Здається, це було єдиним місцем у якому я бачила надію, нею була така ж забута церква з забутими людьми. Я ніколи не вірила і не буду вірити в бога, але саме там, я, будучи маленькою дитиною, вперше побачила людяність і щирість. 

Це не були набожні люди, вони не виправдовували свої гріхи біблією, вони шукали у ній мораль, та розповсюджували віру у світло.

Місто Х живе у моїх жахіттях, але його надія засіла у душі.

alpyn
Опубліковано: 19 вер. 2024. 15:24
0 коментарів
Коментарів немає! Ви можете написати перший коментар до цієї публкації!