Устав от нагромождений Зауми слов и фраз Ложусь головой на колени Мурочки - сонный час. Мурочка рукою тепленькой Погладит лоб и щеку Пальцем от лба через нос К подбородку ведёт и весело скажет "ку-ку". Мурочка такая уютная, Мурочка - нежности плен. Мурочка лаской баюкает. Обмяк, не хочу перемен. Мурочка голову склонит Волосами проводит, смеясь, Защекочет. Губы уронит И "чмок", в мои губы целясь. Мурочка, тонкая талия, Обхвачу и прижмусь посильней. Милота от нее та ещё, Поделюсь милотою с ней. Мурочка синеглазая, Лёгкий смешок и вздох. Вспомнила что-то, с радостью Шепчет,

Такие тошные ведутся перетоки От крайности до крайности другой: То ненавижу вдруг тебя, а то люблю жестоко, Теряя голову, беспечность и покой. В одно мгновение проходят перемены, И нестабильность эта разрушает каждый день Одним и тем же колебанием, до бреда, С валяния в твоих ногах до "гордого" вставания с колен. Порывы эти постоянны и повсюду, Преследуют - в кровати и в строю. Умом ведь понимаю - ничего не будет. Но чувством все надеюсь и люблю Я нездоров, а, может, - вовсе спятил - К тебе то льну, то не могу терпеть. То жду, чтобы тебя хоть кто захапал, А то готов возле себя

Широкие какие-то дали слишком, До таких не добраться никогда. Лучше ступени - пускай и ограниченные, Но точно знаешь ведут куда. Лучше бы я сморщился ещё до того дня рокового, Когда открыл тебя и пропал. Стоя теперь среди леса и совсем не кайфуя, Ощущаю, что... Ощущаю, что... Ничего не ощущаю - высох. Истощен червями, ветром, потом, Солнце ещё последнее выжгло. Супом кормят и спасибо на том. Не знаю, что там не совпало, Вроде бы ничего лишнего не хотел, А лишнее, как раз и упало: Меня привалило и я чуть жив. Потрогай мои холодные руки. Не можешь? Ну, значит, на том и сошлись. Коры сосновой

Я так скучал В ночей тиши холодной предрассветной. К тебе одной За мыслью мысль цепочкой отправлял. Дошли ли до тебя? Иль по пути затихли И не добрались с грузом, где, любя, Расставил для тебя слова и вздохи, фразы, Смущённые и радостные - те, Что, где звучали, то благообразно, То пошло, то с тоскою по мечте. Скучал, тебя не видя и жалея Минут, часов унылых череду - Таких бесхозных, брошенных в аллеях На листьев пятна, на траву сухую И дальше - в воду на недвижимом пруду. Все растеклось и смазалось сумбуром. Не вижу красок и структур не различу. Скучал, скучаю - однообразья россыпь Одних и

Насадила мене на свій стрижень недосліджена логіка баб : менструально течу котрий тиждень замість хуя вологий хробак . З лап слабкої прекрасної статі ? Заїкаться зрікаться не мрій : солідарністю шкірі пиздатій у самісінькій лігва норі . Транси скромно мавпують незграбно зображаючи примх дивних шарм : в кого цноти не рвалась мембрана - той не муза натхненним віршам . Чи поет я тепер ? Поетеса новоявлена йопта Жорж Санд : кобелина хай маса плететься безпорадним окропом засцять . Геть нахабні хуї відгризу всі - сука знає сама кому дать : пранкер просто погнать перевзувся мов червивий черговий

Дзеркало поруч глянути смерті у вічі дами заходять срать в пісуар чоловічий геїв комуна хлопців всиновлює пару : мало кому мать щастя сім'ї перепало . Дзеркало часом здатне смішить кривизною візу вручають - стала людина в'їзною сраку пильнуй - там власне імунна система : як нехуйово ж нас ухильнуло від теми . Дзеркало бачить в дзеркалі - справа шкідлива зад пісуару зверху вода аж підмила геї померли - ким тепер виростуть діти : про їхній гендер всім хто вже встиг розпиздіти ?

Пасажир у повітряній кулі - баласт страх під маску сховав від акул водолаз хтось закинув веганство - на кров перейшов а в пизді знову брак : незаштопаний шов . Жінку має розкрити суть різних сторін заєбали пікаперів діви старі : силіконовий сраку штурмує масаж так не стрималось ділдо - знеструмилось аж . За присутності Бога не можна судить . " І чого лізе наволоч кожна сюди ? " - філософське питання поставила блядь . На горіхи на горі не гріх зароблять ? О алкашка дає : " За ковток відсмокчу " . Треба S.O.S. ще сигнали щоб хтось десь почув : та навколо лиш дайвер який вже

Як з неба б чимсь не вбило динозаврів - вони б надалі поїдали мавп . Самці б печерні пизди не лизали - прогрес про це б уявлення не мав : вогонь розвести щоб - дрючка не терли б на мамонта б не перли в сто пудів . Історія б не знала канителі і ящір швидш хвоста б кудись подів . Жить мавпами б - напевно нефігово : не впізнавали б у воді себе до срак не лізли б сапієнсів гомо та вірш цей майже точно б був без бе

На айсбергу гніздять любов пінгвіни не парячись чи слід зганяти жир і чують краєм як Титанік гине колекторам роздать неплатежі . Бермудів десь неподалік трикутник розставив сіть немов лобок пизди аби метелик смикався прикутим загнавшись розрізнить туман крізь дим . Невже в воді відкритій всюди пастка : русалка як не кракен їсть живцем а черепушка наче черепашка тримать виносить на собі все це ? Пінгвін єбе свою імператрицю : ілюзія ідилія тепла ? Титаніку нема куди укриться - завидний тазом мідним крупний план

Я боялася, що скло на дорозі проріже взуття. Треба ж було програти йому бажання — він знав мої страхи і вирішив використати їх проти мене. Ми стояли на порозі головного корпусу занедбаного дитячого табору, серед розкиданих уламків старих іграшок та вирваних дерев. Здавалося, навіть вітер, що тихо завивав у покинутих вікнах, попереджав нас не заходити всередину, а невидимий погляд темряви ніби обіцяв жахливі секрети, що чекають усередині. — Чому, кажеш, його закрили? — Кажуть, що один з вожатих зійшов з розуму. Одного дня в приступі він зарізав усіх людей, з'їв їхні серця і пішов у

Коли у крайнощі кидатися під мене велить анально-гормональний дисбаланс - напівсвідоме коригую безіменне щоб в окулярах мрій рожевих позбулась . Єбу і буду до обісраної крові чавить виводить тараканів та глистів : не подавись червоно-чорною ікрою антракт закінчено - суфлер зашелестів . Фінальний штрих : як лох фуфло - суфле ковтни знов нелегкий хліб глибокій рані сіє сіль . Насправді мила я люблю тебе так ніжно чуй щасливіш за наречених всіх весіль . Зади взяла задушить їхні темна заздрість гівно хай далі повнить сраками сортир а нам мости напалмом спалено назавжди - в одну й ту саму водну

Приятель, уезжая в Канаду, оставил собственные переводы поэзии венгерской поэтессы Шанды Пуэцоши (Будапешт) из ее цикла "Хламидиоз" (1989-1991). Просил представить общественности. Публикую. Толик прислал канадских сладостей (и не сладостей тоже)). Вкусно. Не все понятно, но все вкусно. Спасибо, Толик. Инцидент с его необъявленным визитом в Москву считаем исчерпанным. Толик выслал электронкой ещё несколько переводов стихов Шанды. Как он сказал, тех, которые ему особенно дороги. Ладно, Толик, опубликую позже. Ещё... Толик дал мне номер мобильного этой женщины - самой Шанды Пуэцоши!