чинив так, як вчили: друзів подалі, ворогів якнайближче, тричі торкнутися клямки дверної, злочинцям медалі, героям — ватерлінії рівень і нижче і поки по небу хрущем повз шахед я не зчувся, як помер під джой дівіжн, розпаявся і воскрес під портісхед і поки не стало відомо про це з перших шпальт, я став райдугою в калюжі бензину, я став маком і мокрий пробив асфальт чинив так, як було написано в книгах: зношений компас моральний полагодив, принципи сталими стали, сталевими, чорними, тихими і поки стіни сірі, бетонні зводились навколо мене, стискали груди в замок, я заснув і коли відкрив очі,

Як вітер вмінням моряка б'є по вітрилах та корабель одразу мчить на всіх парах так аби йшла хороша гра не перетримуй козирні карти - розкидай коли пора . Бурхливі води часом до того глибокі в цунамі хвилі хуй нагадує пизду : всі бздять однаково - який там фейсом покер ? Душа спасається молитвою без дум . Дива дивами але як би не фартило - ва-банк очком даремно море брать на понт вал нараховує еквівалент тротилу єдиний вихід звідти - тільки телепорт . Ого ! Спіймали - вже не вийде мухлювати : і змій посиплеться і кролик з рукавів . Стихійне лихо - то нехилий вихователь бо на халяву хто б

сансари колесо деформувалося від часу й тертя волоцюги дгарми змінили на піксель джинси подерті колись я ненавидів фейсбук через дописи про фальшиве життя тепер я боюся фейсбук через дописи про реальні смерті змішалися в спеці світанки, зеніти, брехня диких псів і виписав бог на відправку повістку вульгарним верлібром колись я боявся, що буду живим у свої двадцять сім тепер я молюсь лиш про те, щоби рідних не вбило калібром прорахував все до деталей, до кожної пилинки в куряві доріг відокремив бруд від золота, іржу від борошна, баги від фічей але коли переглядав фотознімки за сімнадцятий рік

Оголені до бо́ю шашки дамками : Чапаєв пересів на кулемет Петро Ганнусю змушено кидатиме - придушуймо ворожий елемент ! Перепливти Урал - орел котрий це б зміг ? Не тратьте куме сили на хуйню а зад задійте краще бздіти збитим з ніг аби не заглядати в рот коню . Ганьба присягу скласть під білим прапором : бороти гайда клятих комуняк ! Акулам менструація закрапала - в Кремлі палає владу знов мінять ? На жаль музейно-мавзолейна мумія керує всім як у кіно " Пила " . Побудував би й вам свою комуну я : кому в окоп потрібен капелан ? На дрона перш грошима скинься котикам - чекають від

Родина б дівкою пишалась : могла б для інших буть взірцем якби лобок відьомський шабаш вночі не пестив вітерцем . Якби пояснювала іншим для чого дамі в дім мітла то може сам про неї вірш мій писать назавжди б і відклав . Жило-росло собі дівчисько : нормальним ходом йшло усе аж зовсім раптом дух нечистий спотворив дзеркалу лице . Замерзло серце - розлетілись дрібні шматки в кути глухі : то з усіма підряд то з кимось гуділи оргії лихі . Родина б дівкою гордилась : ставати прикладом могла б та леді всю вкладало в бізнес " Дістань залупою до гланд . " Настільки це усе дістало постійний

Цей світ не згине не стане без тебе. І я жити буду, як доти жила. Та очі твої, порожні без мене. Без тебе і я зовсім інша була. В коханні зізнатись не можу. Бо лише крок на зустріч ступила. Прийняти я все таки мушу, Почуття, що відчути посміла. Не треба ні зірок ні квітів у полі. Я хочу лиш груди слухать твої. І хочу спитати у нашої долі. Коли вже ці руки стануть мої? Мушу зізнатись що в грудях палають, Таємні і теплі, та милі чуття. Світ від думок моїх мов завмирає. таке сьогодення мойого життя. Чого ти запнувся, стоїш в далині? Я тут, я справжня, з почуттями тобі. Крок за кроком на зустріч

Угору курс на Еверест взять - не кожен глузд за це береться не кожен вниз живим-здоровим з такої спуститься дороги . Не всякий шибеник грошима наблизить прапор до вершини : є й єті з тих хто встиг зробить це злізав - змерзав насмерть розбився попав від глюків під лавину чи каменюка придавила . Орлів сортує навіжений в монети бік фортуни жереб : мов едельвейси всюди трупи - джекпот на піку виграш крупний зеро обнулює всі шанси ім'ям в історію вписаться . Навряд з валізами долізе місцевих логіка залізна : " Гівно в гівні заради хайпу нема чим дихать - подихайте "

За Ріхтера шкалою заїб тебе в руїни - мільярд спалив калорій хуяка мій наївний а феніксовий попіл до неба вже здіймало папером ксерокопій якого завжди мало . Вагіна знов кипіла відроджено вогняна вулкан вкривав все пилом : ой грізний грім нагряне - від блискавки такої чи вийшло б заховаться ? Навіщо ж я накоїть це лихо змусив яйця ?

Розбите скло вже не склеїти більше. Розбиту любов уже не вернути назад. Ти не просто пішла – ти зрадила з іншим! Тут слів вже не має – один лише мат! Слова усі твої порожні! Не більше. Котрим я не вірю бо в них правди нема! Ще й кажеш тепер, що випадково так вийшло! Й питаєш чому між нами стіна! Гуляти не треба було на право й на ліво, Розводити шмарклі як лиш щось не так! Водити за ніс й брехати так нагло І сміятись під ніс собі, що я дурак. Як бачиш я виріс і зрозумів все: Дешеві обмани, холодні слова. Спочатку ніяк прийняти не міг це. А потім прийшла й розуміння пора. Був час – довіряв! А

Нова залупа у пизді запанувала розпочала реформ впровадження швидке : й у дні критичні сперму наче кров вливала хто помирав - не збреше що воно таке . Оргазм між смертю і життям підвісив піхву : чи варто інше якось відчувать нутром ? Дір чорних зір звірів - аж вбік з орбіт все бігло хуй хаотично підминав тираном трон . Без ніг чи рук деруть коханих ветерани Дніпро дарує рев та стогін вздовж і вшир : за сцикунами пси гівно повитирали - сволоту лоно волонтерить запиши . Манди немитої душок - для когось сморід когось шокує до чортів сама манда : мовляв стоячі яйця єблею не зморить бо як робив би

В очі мої подивись, Бачиш як сяють для тебе вони? Губи шепочуть тобі: "Не журись, Я повернусь навесні". Як навесні журавлі З півдня летять у домівки свої, Так повернусь у обійми твої, Чутно коли солов'їв. В час, коли з яблуні цвіт В твоє віконце легенько стучить, Спів солов'я на зорі зазвучить, Знову скажу: "Привіт!" В очі тобі подивлюсь, Лагідно сяють з любов'ю вони. Знаєш, я лиш за тебе молюсь, Ти дочекайся весни.

Про небо сьоме надала мені уявлення пивною сьомгою манда твоя зав'ялена . Трофейна пастка : розгулялись яйця Троєю - жіноча слабкість почала кульгати прояви . Вхопив за шию - аж сказилась матки шийкою на вуха внутрішні язик пиздіж підшіптує оргазм нагадує калейдоскоп мозаїки : у рота з заду - от як з бабою базарити . Природу попри хижу бздить пантера мишею гівно зі спермою залупа перемішує : не золотим дощем - алмазним обдристалася . Вершків оральних аби нам обом дісталося ( на нуль ділити - непроста нумерологія ) ковтала літри розсував лизанню ноги я - дев'ятка з шісткою навіки