Чи то я не я Чи то ти не ти Чи то світ такий Чи то ми такі Або ще не час Або ще не слід Або я німа Або ти глухий

Як я голосно кричу в своїх думках, А на ділі я просто шепочу. Чи то сили в мені вже нема, Чи то страх стискає щоночі. Як я хочу кричать на людей, Що допускають цього божевілля. Серед світу: добра та пісень, Злидні хочуть набитих кишень. І нас знов годують війною, І нас знову годують жалем. І наїстися зло вже не взмозі, Тільки бруд навколо людей. Чи то Бог - таке допустив, Чи то люди якісь нехороші. І я знов у думах кричу, А насправді, я просто шепочу.

Молодшому сержанту Віталію Володимировичу Волчку. *** СОНЕТ *** І До Світлани Н авіщо ти на мене позирала І д ý шу — не забуду! — пронизала?! Не треба! Годі! Нащо завдаєш Такої м ý ки?! Схаменися! Б’єш Мені у серце! А затóго — рвеш! Як можна?! Повернись! Куди пропала?! *** Зізнайся! Ти мене причарувала! Ще й надто! Сон у мéне відібрала! Не пожалієш... Ах! Ти з розуму зведеш! У погребі — голодного! — запреш... Не вирвуся! У пута закуєш! Не вийду... Ні! Якби ж ти випускала... Не прийдеш... Ех! Не вірю! Байдужé Тобі... Нікóли ти не приголубиш! Мене — заприсягну! — колись погубиш! Кохана! Ти

Na świecie jeszcze, lecz już nie dla świata! Adam Mickiewicz, „Dziady”, Upiór . *** У хму́ристому надвечір’ї Саме́ на Вдовин í м узгір’ї Дівча бентежливе стоїть. Внизу тривожні хвилі б’ються І, може, гребнями торкнуться До тіла ніжного за мить. *** Аж ось в обійми холоднаві Щонайлюбішому Варнаві Небога щиро подалась. «Гадав я, що тебе лишився!» «І з цим бодай ти примирився, Бо світла я ще не зреклась. Якщо зі мною прагнеш бути, Пітьм í дозволь мене здобути, А поки я — минуща тлінь». «Тебе не хочу погубляти І милої перетворяти На проклятущу напівтінь». *** Тоді, журливо усміхнувшись І

Серце рветься невгасимою жагою : змій який це медициною б загоїв ? Мов горгулья член завмер на голу Єву сплюнув рот протиотруту недієву . Глузд поглинула пизда твоя космічна назавжди воно хуяк - і якось вийшло : голка дулею дірки латати чорні охопили хвилі океану човник . Крузо ввіз в один кінець круїз на острів вкотре п'ятниця тринадцяте наосліп : високосне кожен раз десятиліття - яйця іклами шукаються де лікті . Невгасимо рветься серце наче целка України вірний син фанат Шевченка в порно вправним олівцем віршує фарби срака свідчить : хуй якби не вмів - не пхав би

Впав у павутиння - паву роздивлявсь вабило тремтінням пір'я зайвий раз : в пастку упіймався - сам себе завів ставши ласим м'ясом яснам візаві . Скрізь лиха безвихідь : дивом лиш хіба вибратись нізвідки шансів наскрібай . Колесо фортуни почало скрипіть - кволий порятунок не прибув з тих пір . Бавляться тенета мухою цеце - дме у напівмертві вуха вітерцем . Хтось на мушку голці - з вушком ткне чи без а от мій Стокгольм - заручником чудес

Коли в світлофорах немає струму - на гальма нагальна потреба тиснуть : чи продана цнота продемонструє манди дивовижний окремий присмак ? Коли наречену готують видать - досліджують все мов під мікроскопом : це ти знаєш мила як зможеш - вибач бо ми так губу не туди розкотим . Коли вона сраку а він лиш лиже - мабуть береже хоч аж слина з рота : над рогами чукча повісив лижі - мерзоту сама нажене мерзлота . Коли коло сонячне скоро встане - підніме й мене тебе знов єбати а поки зі снів шлю вірші листами - насмоктуй до праці хуй кострубатий

Вона не питає, чи в моді сьогодні, Чи в риму вплітається кожне ім’я. Вона розквітне у тиші холодній, І світ осяє, мов сонце, сама. Вона закохає у літери світло, у звуки, що серце, мов струни снують. В обіймах рядків нам буває так тепло, як ніби обійми ці, душу несуть. Поезія — зірка, що в темряві сяє, поезія — серце, що в людях живе.

Це місто мовчить у нічних кав’ярнях, де втома розлилася по гірких горнятках. Ти дивишся так, що стираються всі межі – між вчора, сьогодні й між «я» і «ти». Тримай мене ближче, допоки не зникнем. Між вулиць, що світять вогнями нічними, мов полум’я свіч, що горить до кінця.

Холоста остаточна розлука залишає вчергове в живих : б'є без промаху яблуко з лука жонглюванням вогнів ножових . Телефонна тривога фальшива : псих на обліку має стоять препаршиво у дурні пошили - всі під впливом терору хто як . Де ж інтрига абсурду театру ? Дуже дешево взятий квиток : далі п'єса не може тривати - плагіат посередніх пліток . Сам думками до чого веду це що доводить беруся кому : коли Єва й Адам люблять дуться - в'ють тандемом одну сатану

Комусь ріки крові на вусах цукрові ковтати найтяжче страждання дитячі та є чим запити п'янючим без спирту : і знову по колу попкорн кока-колу . Кіно для незрячих заводить добряче машині залізній розширює ніздрі . Масонів лакеї козирним океєм до трансу гіпнозу витрахують мозок . Скотину заріжуть : вхопились за їжу лунатимуть жарти - лиш жерти і ржати . Щоб жертва кричала : джерела ключами бордель відкривали в водоймі кривавій

Не припинять благала Бога ніби а може я для тебе Ним і був : невинно чистій як не стати міг би ? Хай розпинають хуй : воскрес й єбу воістину . Пасхалки затріщали : втопився мов апостол у пизді . З такими взявся жартувать речами - в євангельну вагіну запис дій не на одних словах веду і вводжу . Диван дивами освятив всіма : попутав чорт - його помилуй Боже хто за моє блаженство більше б мав ? Спокути хресний біль вірян рятує - до раю двері створені для душ та іншу переслідую мету я : чекай пришестям знов - не обійду ж