Подоба безтілесна

205 переглядів

Мої кістки пропахли тобою,

мій хребет замінив твій сталевий дух,

але ти зник і вирішив, весінньою порою

піти назавжди, думав не знайду.


Ти - немов сонце, ранкова роса,

що її бережно розсипає ніч, не тривожачи сну.

Та я навіть не місяць, не зоря, лиш подоба безтілесна.

зів'яла квітка, нерозпущений бутон.


Чому ти можеш дарувати світу

чарівний щирий ніжний погляд свій щодня?

Чом свій ховаю я під маскою, тримаю міцно щоб не здуло вітром?

Все моє існування - то вічна брехня.


Покажи мені світло, спів ранкових пташок.

Я хочу знати, чим живеш ти, дихаєш, чому радієш.

Розділи зі мною горстку сліз і пару усмішок.

Хоча ти вже й зник і спектакль мій бачити не волієш.

jildmn
Опубліковано: 10 бер. 2023. 23:58
0 коментарів
Коментарів немає! Ви можете написати перший коментар до цієї публкації!