Дала не тому . Не тому що
мала була та й ледь тямуща .
Дала , бо давала слово
давати : не примусово ,
сама давала . Давалося
доволі мало , здавалося .
А ким і для чого бралася -
так і не розібралася .
Замислилась згодом : " Зрештою ,
кому куди й скільки де ж то я ? "
І : " Звідки візьметься обраний ,
у рот же ж мать його йобаний ,
колгоспник , бодай чи вдівець хоча б ,
якого приваблює блиск в очах ?
Єблись би з ним , як раніше я . "
А блиск з роками тьмянішає .
І ось він , нарешті аж , долі знак !
Знайшовся охочий пизду лизать ,
який і в минуле не дивиться ,
й на те ким з ним буде людина ця :
гніздечко ще й так заготовлене ...
Здається , читацтво втомлене :
" Коли вже фінал історії ? " ?
Він лиже , вона підстогнує
