У цього світу сутінках холодних,
Переплелись дві долі, дві простих душі.
Які щодня блукали по ставках безводних,
І зустрічі чекали, наче ніч свічі.
Коли двоє очей навпроти стрілись,
І руки заплелись в одну сім"ю.
Вони нарешті вже на місті всілись,
Вона знайшла свого, а він знайшов свою...
Сльоза скотилась зі щоки- люблю!
Коли вона сказала голосом тремтячим,
І він сказав я світ тобі куплю!
І серце зашалілось в грудях так гаряче...
І дві душі з"єднались воєдино,
Жили у казці що удвох творили.
вони жили і час летів невпинно,
І вірно так усе життя любили...
