Козак жив в дунаї, останній
До річки славної прийшов,
Обіцяне щастя коханій
На березі річки знайшов.
Всі очі заплакані були;
Коли починав з нього пить,
І серце зривалося з туги,-
Як місяць і зорі глядить.
На березі річки збудує
Собі найгарніший дворець,
Та завше під небом ночує
Вороний той друг жеребець.
Із часом мара в його домі
Каже,- пора йди на покій,
Тож те, що здобув на дунаї
Віддав все дитині одній...
В великому домі козака
Що славе увесь його рід,
Почалась велика гулянка
До вечора, сонце на бік.
І тільки вороний друг коню
На дворі сам жде козака,
І в холоді ночі, в долоню,
Козак на коня - в спережа.
