Він казав ночами - я придбаю нам двом той маленький дім,

З білими стінами, відкритими балконами, дахом карминно-червоним,

І поруч буде маленький сад, а десь далі стоятиме млин,

Аби тобі було що замальовувати акварелями до альбому.


Нам у тому домі буде разом тепло, буде солодко так жити вдвох,

А потім втрьох, а може іще вчотирьох, тут як сама захочеш,

Але ти знай, що я кохатиму наших дітей більше ніж міг би кохати сам Бог,

Тому що в них буде твоє темне волосся та мої сіро-блакитні очі.


Я кохатиму тебе, у нашому великому-превеликому домі, кохатиму

Так сильно та ніжно, як ти могла б собі уявляти після книжок та фільмів,

Я цілуватиму твої долоні, гладитиму коліна, і їх теж зрештою цілуватиму,

Тому що я кохатиму тебе до нестями, несамовито так, відчайдушно сильно.


На балконі стоятимуть маленький стіл та стільці для ранкової кави...

Він каже - я берегтиму наш дім, білі стіни, червоний дах, сад біля дому...

Всі наші звички дрібні, прив‘язаності, примхи та ритуали...

Ти тільки обов‘язково приходь до мене, мені так боляче тут самому.


Iryna_Rudenko
Опубліковано: 21 лип. 2021. 22:00
0 коментарів
Коментарів немає! Ви можете написати перший коментар до цієї публкації!