Я вишиваю...

Я вишиваю нитками безсоння
цнотливий ранок. Знову, наче вперше.
Хоч місяць небом мандри не завершив
і краплі ночі ще на підвіконні.

У голку засиляю перший промінь -
хрупкий, сором'язливий і тендітний.
В чеканні чуда у порі досвітній
стоять ліси, сумні і нерухомі.

Рожеву нитку покладу на обрій,
осоння ясно загаптую сріблом,
по травах роси кину дрібно-дрібно,
розсиплю заходом останні зорі.

Розквітне небо вишитим обрусом,
стече у безвість ніч за видноколо.
Дістане ключ Дажбог золоточолий,
розчеше по полях пшеничні вуса.
Slavomir
Опубліковано: 24 травня. 2021. 01:06
З ранкових спостережень
0 коментарів
Коментарів немає! Ви можете написати перший коментар до цієї публкації!