Бо фенікс я

Метелик ластиться до неба,

радіє сонцю і теплу.

Може і я, свою гарячу руку

в його обійми простягну.

Та він стривожений тікає,

барвисті крила береже. 

А я лишаюсь знов самотньо, 

по жилах моя кров тече. 

Все тіло полум'ям налите,

я фенікс, ось нове життя.

Я не боюсь спалити крила,

боюсь пірнати в небуття.

Не знаю хто я, свою душу.

Моя сім'я. Чи є вона?

лісне багаття, в ньому і згорає,

остання мить, кістки до тла.

Та знаю я, що як би не старався,

не зможу світ покинути я цей.

Бо фенікс я, сильні крила багряні,

знов захистять мене, я прометей.

 

Темрява. Спалах. Світло. Дим.

Немов прибулець, завджи був, 

є й буду тут чужим.

jildmn
Опубліковано: 06 бер. 2023. 23:25
0 коментарів
Коментарів немає! Ви можете написати перший коментар до цієї публкації!