в алхімічних почуттях біомеханіка кохання
я не знаю перемог, адже в золоті мовчання
не зібравши все до купи, розібрався на деталі
та що далі з цим робити я туторіалів немаю
свого не написав, бо всі слова були чиїмись
і тому ці всі текста я перетворюю у попіл.
і лише в бокалі джин розвідає чого волію,
та звершень не чекай, я все відкладую на потім.
я вже не вірю в кілометри, щасливої дороги.
не дістав рукою неба, де кожна зірка наднова.
і коли руки опускаються простягую долоні
тому дияволу в деталях. я вже розпався на слова.
на епітети, синоніми, метафори, гіперболи.
на скуту епітафію, на дактиль, амфібрахій.
і тепер вони мої демони, нас об'єднують в контракти.
як би сильно не хотілося усе послати
графоманія якась, вибачте
