Я вчуся жити посеред руїн...
Всміхатися і мріяти безмежно.
Я стільки піднімалася з колін,
Що в підсумку, і справді - незалежна.
Так, іноді мені бракує слів.
Тоді малюю або мию посуд.
Натомість, досить кольорових снів,
В яких мене не зачіпає осуд.
Можливо, це дратує й тригерить
Когось, хто бачить світ інакше.
Та мій літак летить собі. Летить!
Бо він - моє. А все що ваше - ваше.
15.06.23
