Життя здавалося безглуздим: він уже третій рік працював на роботі, яку ненавидів, його зарплатня була величезним плювком в обличчя системі вищої освіти країни, ніяких перспектив не було, всі юнацькі амбіції розлетілися вщент і вісім місяців тому від нього до іншого пішла дівчина.
Приїхавши на травневі свята до батьків до Харкова, щоб якось розважитися, Олег твердо вирішив зняти жрицю кохання. Знайшов у всесвітній павутині кілька відповідних оголошень та з третього разу додзвонився до салону інтим послуг: «Доброго вечора, а де ви знаходитесь… територіально?»
Приємний жіночий голос у телефоні назвав адресу у самому центрі міста.
- А скільки?
Відповіли 450-500... Це було для нього дорогувато, третина його місячної зарплатні, але відступати було безглуздо... Йому вже не стільки хотілося сексу, скільки було цікаво як це, зняти повію на годину. О десятій вечора він під'їхав.
Двері відчинила повненька жінка післябальзаківського віку: «Проходьте молодий чоловік. Ось які дівчата в нас сьогодні є».
Чотири дівчини у спідній білизні стали в ряд: "Обирайте."
Він вибрав середнього зросту шатенку. Вона не була йому до смаку, просто здалася найсимпатичнішою з запропонованих жриць. Молода... Доглянута... З гарною фігурою і злегка засмаглою шкірою.
- Я? Добре пішли.
- Гроші коли та кому платити?
- Проходьте з дівчиною, вона все розповість.
- А-а-а... Руки у вас, де можна помити?
Господиня подивилася на дівчину: «Белла, забирай хлопця, покажи, де вмити руки.»
- Він у мене зараз у душ піде.
Вони зайшли до кімнати. Дівчина присіла на велике двоспальне ліжко: "Значиться так, зараз ти даєш мені гроші, і я відправляю тебе в душ" – Белла усміхнулася красивими рівними зубами кольору слонової кістки.
- Скільки?
- 500… За годину…
- Дивись, після того, як ти кінчиш, у тебе буде ще хвилин 5-7, щоб спокійно вдягнутися і піти.
- А скільки разів я зможу кінчити? – Йому страшно не сподобалося це слово
- 2 рази, а ти збирався 50?
- Ні. Я десь так і думав… Просто у мене 8 місяців не було сексу, і я хочу за цю годину відірватися на повну. – Він не помітив на обличчі Белли жодної реакції, але про всяк випадок додав. – Заспокойся, я нормальний, адекватний та спокійний…
- Та по тобі видно. Мені навіть цікаво...
- А коли починається моя година?
- Коли ти даси мені гроші.
- А, я можу, спочатку сходити в душ, а потім заплатити?
- Розумієш, я маю віддати гроші господині… Ну скільки ти будеш у душі? Хвилин 5?
Олег покірно віддав гроші, і взяв запропонований рушник: «Нічого, якщо я до душу піду в джинсах? Я розумію, що тут усі звичні, але все ж таки…»
- Як хочеш, головне, щоби не в шкарпетках!
З мокрим волоссям він повернувся до кімнати.
- А тепер у душ піду Я!
- …
- Я швиденько, буквально на кілька хвилин!
Олег узяв свій годинник, і, дивлячись на секундну стрілку, що біжить, думав: обдурять його чи ні…
Белла, як і обіцяла, невдовзі повернулася.
Він глянув на дівчину, і раптом зрозумів, що в нього зовсім немає збудження: «З чого почнемо?»
- Не знаю, ти ж клієнт...
- Ну, а ти досвідчена коханка.
- Не настільки досвідчена, як тобі здається.
«Очевидно, більш досвідчена за мене…» - З сумом подумав Олег, у якого, для його віку було лишень 2 дівчини…
- У вас у губи не заведено цілуватися?
- Так.
Хлопець посміхнувся: «Ну, як і пишуть у класичних романах»
- Про це пишуть у романах?
- Коельо, "11 хвилин". Не класика, звичайно, але...
Хлопець акуратно зняв з дівчини ліфчик, але збудження так і не з'явилося... Ситуація була скоріш безглузда, аніж сексуальна: «У тебе красиві груди.»
- Спасибі.
Задоволення майже не було. Процес затягувався. Секс був схожий на дурні, одноманітні зворотно-поступальні рухи. Олег змінював пози, намагаючись наблизити такий бажаний і водночас ненависний оргазм... Ця нісенітниця повинна була скінчитися. Хоч якось...
- Фінальний акорд… - Хлопець акуратно стягнув використаний презерватив.
- Ти такий, знаєш, як коментатор: "фінальний акорд"...
Олегові захотілося вдарити дівчину по обличчю, але він стримався.
Він глянув на годинник: минуло 30 хвилин, половина оплаченого часу.
- Скажи, чому в тебе не було 8 місяців сексу? Чому ти стримувався?
- Розійшовся з дівчиною.
- Але ж вона жива?
- Так... З нею все гаразд. Вона вже навіть заміж вийшла.
- Ну, всяке буває. Чому ти з нею розійшовся?
- Як тобі пояснити… Вчені кажуть, що ендорфіни – гормони щастя, виробляються приблизно 3 роки… Ось у нас так і сталося: «минуло кохання, зав'яли помідори»…
- І ти вирішив відірватись і піти в бордель?
- Ага…
- Ну й правильно!
- Скільки тобі років?
- 20. А тобі?
- 26. Ось я і переспав з дівчиною молодшою за себе... А Белла – це, я так розумію не справжнє ім'я?
- Звичайно…
- Блін, а я назвав своє справжнє ім'я.
- Ну, слухай. Якщо ми колись зустрінемося за інших обставин, то це, швидше, мені буде соромно. Тож заспокойся.
Олег вкотре глянув на годинник.
- Твої хвилини цокають... А нам ще не стукають.
Потім вони ще якийсь час говорили про дрібниці. Він вдруге спробував зайнятися з Беллою сексом, але нічого хорошого з цього не вийшло. Хлопець зняв непотрібний презерватив з м'якого, опалого, але так і не кінчившого члена, тихо одягнувся, і вийшов на вулицю, насамкінець порадивши дівчині все ж таки прочитати «11 хвилин»…
Стояв тихий теплий травневий вечір. Небо було вугільно-чорним, з великими яскравими зірками. Безліч ліхтарів освітлювали центральні вулиці величезного Харкова.
Здавалось життя втратило будь-який сенс. У першій відкритій аптеці Олег купив три пачки «Гідазепаму». Він разом проковтнув всі таблетки, та запив їх дешевим, гидким пивом: «Прощавай печінка!»
