Вивчення питання булінгу як форми насильства

168 переглядів

Тема булінгу майже не вивчена в нашій країні, але є дуже актуальною і проблематичною в наші часи. Шкільний булінг найбільш поширений із всіх його видів . Він часто ігнорується тими хто може йому заподіяти. Чомусь в наш час є дуже багато таких випадків. Але цю проблему з тих чи інших причин замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. Адміністрація навчального закладу не хоче афішувати такі проблеми через те, шо боїться за свою репутацію. Їм краще не звертати на це увагу, ніж запобігти цьому на найнижчих рівнях і не загострювати ситуацію. Батьки в той самий час думають, що це хороша школа життя, або не звертають увагу і думають, що з часом все мине. Саме їхня недбалість призводить до того, що діти страждають і є не захищеними.

Булінг – соціально-педагогічна, психологічна проблема сучасності. Це соціальне явище, властиве переважно організованим колективам, отож з огляду на зазначене, виділяють основні місця булінгу: булінг у школі; булінг на робочому  місці (мобінг); булінг в армії («дідовщина»); кібербулінг (насилля в інформаційному просторі) тощо.

Все частіше доводиться чути про булінг в українських школах, про випадки жорстоких бійок між школярами, а іноді до цькування долучаються ще й дорослі. За даними опитувань, майже чверть українських школярів вважають себе жертвами булінгу, а близько 40% із тих дітей, хто стикався з випадками булінгу, ніколи не розповідають про це своїм батькам. При цьому 44% із тих, хто спостерігав, як знущаються над їхніми однолітками, не реагували на такі факти через страх піддатися аналогічному знущанню. У навчальному закладі в булінгу найчастіше бере участь ціла група учнів. Якщо лідер групи — агресор, то інші діти, що прагнуть зайняти авторитетну позицію в класі, наслідують його поведінку і беруть участь у цькуванні однокласників. Це дає групі внутрішній імпульс, з одного боку, створює ефект причетності, згуртування. Інший результат спільного цькування — послаблення почуття відповідальності за свої дії. «Там був не тільки я», — кажуть, щоб виправдати себе і дорослі, і діти. Коли усвідомлення особистісна відповідальність слабшає, гальмують і стримуючі механізми. Така життєва позиція знаходить своє відображення і в позакласному житті. Цькування — це завжди наслідок. Роль жертви, агресора, чи свідка — це також наслідок. Причина — це байдужість. Байдужість нас із вами — дорослих до маленьких негараздів, які, насправді, є катастрофами для наших дітей.

Серед причин булінгу в колективі вчені виділяють наступні: боротьба за лідерство; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; агресивність і віктимність; наявність у дитини психічних і фізичних вад; заздрість; відсутність предметного дозвілля тощо.

         Особи ,залучені в булінг, виконують різні ролі:

-булери-учні, яка мають соціальну вагу або наділені більшою фізичною силою, з високим потенціалом агресивності, що спрямована на інших учнів, вчителів.

-жертви-учні, які є обєктами знущань. Ця категорія додатково поділяється на покірних і агресивних жертв. Агресивна жертва володіє тими ж якостями, що і кривдники. Вони вчиняють агресивні дії проти інших осіб і водночас є жертвами булінгу.

- спостерігачі-учні, що спостерігають за булінгом. У свою чергу спостерігачів поділяють на тих, які  надають допомогу, посилювачів, аутсайдерів, відповідачів.

Батькам потрібно завчасно звернути на це увагу і прийняти якісь міри, щоб це припинилось. У першу чергу не потрібно кричати чи давити, спокійно поговоріть із своєю дитиною. Дайте відчути своїй дитині ваші підтримку та допомогу. Запевніть дитину, що ви на її боці і не звинувачуєте в тому, що відбувається , щоб вона могла відверто все розповісти.  Будьте терплячими і делікатними. Спробуйте щось дізнатись і розібратись в ситуації, але не давіть та не повторюйте декілька раз одне і те ж саме, допитуючись. Разом вирішіть яким чином можна запобігти цьому не уникаючи шкільних занять, можливо не залишатись після уроків, або бути ближче до дорослих.

Поясніть, що немає нічого поганого в тому, щоб розповісти про агресивну поведінку вчителю або хоча б друзям. Це не робить її слабкою, а може захистити, запитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін. Краще негайно зробити візит в школу і поговорити з вчителем або адміністрацією закладу. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, охорони, батьків інших дітей.

Важливо зрозуміти причину чому саме дитина опинилась у ситуації булінгу, можливо варто звернутись до дитячого психолога. Пояснюйте, що проблема не пройде за день і потрібно набратись терпіння, але цей шлях ви пройдете разом.

Завдання вчителів - стежити за ситуацією, що складається у класі. Існує багато способів перевірити наявність булінгу психологічними тестами, можна залучити шкільного психолога для більшої ефективності. Одним із них є метод розстановки сил

Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Адже якщо вплинути на поведінку і відношення булера, то можна припинити булінг і уникнути наслідків. Агресія і цькування з раннього віку привчать дитину до жорстокості з дитинства, і в майбутньому наслідки можуть бути трагічні. Так як школяру вже може сподобатись страждання інших людей і навіть приносити задоволення.   

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.

Ті, хто піддаються булінгу: втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня; відчувають безпорадність і страх від постійної загрози; втрачають повагу до себе та інтерес до різних форм активності, не можуть нормально навчатися.

Ті, хто булять: частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони; беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.

Ті, хто вимушені спостерігати: часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь; потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.

Отже, що булінг – явище, що може виникнути в більш-менш організованих, сталих дитячих колективах, стосується і впливає на всіх його учасників, призводячи до порушення навчально-виховного процесу в школі, викликає тривалі наслідки для особистості, інколи віддалені в часі. Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога. Найголовніше в цій ситуації не бути байдужим до того, що відбувається і уникнути загострення цієї ситуації на початковому рівні, адже часто діти не усвідомлюють, а дорослі не хочуть усвідомлювати всю серйозність і небезпеку булінгу. 

Автор статті: Вероніка Швайковська

vinnytsia.legalaid.gov.ua
Опубліковано: 13 лип. 2020. 14:47
0 коментарів
Коментарів немає! Ви можете написати перший коментар до цієї публкації!