Відтоді як сталося щось настільки незвичне пройшов цілий день. Не зупиняючись чоловік ніс свою доньку все більше віддаляючись від місця з яким пов'язано стільки щасливих спогадів, це продовжувалося до поки він не зупинився перед сходами до храму посеред лісу. —Певний час ми житимемо тут... — тихим голосом пробурмотів чоловік погладивши доньку по голові. —А як щодо мами... і братиків... —Давай спочатку трохи відпочинемо, а уже після цього я розповім усе за порядком. Дівчинка якусь мить дивилась перш ніж кивнула і разом з батьком увійшла до храму. Чоловік коротко пояснив монаху про

На діжці з порохом надієшся сидиш що сірників ніхто не піднесе сюди ж аби не вивернуло зад кишками вверх як боронь Боже чирк влаштує фейерверк . На біса сунуть рухи хуй в манду різкі ? Подібні пизди суттю до Пандори скринь : казав як світ творив " хай буде світло " Бог - граблями й досі лоб диктує бить лобок . Добро зі злом колишуть даму ? Аж ніяк : бентежить хуя тільки лиш останній акт задовільняє ледь себе самого чи виймав мав досить добрий досвід - Бог навчив . У Нього з бабою давно діла свої : шмат чоловік не знав - був голим ласий їв по черзі носяться штани на двох одні усе у

Не мільйонер стотисячник всього лиш далеко до завидних холостих : пухнасту між ногами кицю голиш щоб вістрям хуй застряг у ній застиг . Чи з тих ти хто мочити труби мідні за гроші дозволяє крізь вогонь під дикі танці райдуги проміння смакуючи бюджету від мого ? Занадто філософського питання розрубуєм для себе вузол так : єбемось і уваги не звертаєм а час покаже далі результат

Якби був вибір з варіантів ти чи інша - ставати кращою могла би за скількох свої жіночності секрети причаївши м'ячів в пінг-понг аби не розмочив Кінг-Конг ? Якби мені якісь здавалися за тебе у чомусь кращими природньо цікавіш твоїх магнітно-грізних сонячних затемнень - я б їх єбав а не тобі ридав цей вірш . Як довбойоб фундамент рим складаю множу пишу вовтужусь мов літературний негр і хоч убий - робить по-іншому не можу : дефібрилюй упав-молю рятуй мене ! Все ж досі сумнів щодо того маєш певний : неважко м'яко вухам локшину стелить а тут усі тримать уміють за лошпенів чим ревізорам

Кохана ми так бачимося рідко : сплюнь сплине ось тюремний термін весь і пам'яттю збиратиму по крихтах твій образ наче квітку едельвейс . Сумлінно вкотре срака строк сиділа режим здавалось все як вітром здув та є мені до тебе досі діло - встає таємно ґвалтувать пизду . Тебе кохана рідко бачу так я : давно забув раніше ким був сам став Йоріком в шекспірівських спектаклях єбуть - не буть на світі небесам . Спокутує гріхи герой штрафбату нутро відчуло шквал ворожих куль аби з новою силою єбати - ти збуджуєш моє кукуріку . Кохана я тебе так рідко бачу : чергова чорна смуга промайне знов рани

Недовго гідрою живе любовний цербер сердечно палко палку легко перегнуть : тебе мені заповіла натомість себе русалкоманда всім хвостом на берег муть . Кренить пізанськи нанівець студентські шлюби курортна зрада - прокурор зведе курка рулетці серця розіграть не любить-любить білет щасливий посеред злиденних карм . Громами блискавок пизда тече вулканна : жене за хмари щоб магнітить до землі кавун у небі повисів і щез мов канув . Чи ще зірки там необхідні взагалі ? Лежу лижу межу вглиб клітора від сраки пересуває вгору по буття щаблях лиш пригадав бомжем смак пива райських раків - добро знов

Мауглі моя чотирилапа втілення квадроберської мрії чим до тебе потяг подолати ? Хто мій так ще хуй як ти пригріє ? Язиком вилизую печерку ласуючи мамонтовим м'ясом пхаю : в пекло хай відлучить церква - й там і тут козлам чортів бояться . Сраку усе ширше розкриває Каа скоро сам в Акели схибить : досить джунглям беззаконь кривавих . Всі б гієнами жили без книги як один : Шерхан Балу Багіра . Від гангрени сохли б Гангу ріки . В звірів є - і людям треба віра щоб червоній квітці майоріти . Книги слів закону джунглів замість : " Матері такий Природи задум : як уже єбатися зв'язались

На смак не смикайся себе відчути дати навряд сердечний жар жагою вщухне губ : чеканням квантово переміщу ті дати - знеси знесиленість загоювать тугу . Себе не думай віддалить на дотик навіть : мовчання чаяннями вухом ухопить я віднайду тебе й у темряві віч-на-віч усю з пизди спущусь кров вічно носом пить . Керує бабою чуття інтуїтивне : комусь дає єбать когось подалі шле . Не хочеш в сраку - май цукерку як дитина : єби аби дарма не пропадав мій член

Хто кому вилиже сраку з нас ? Cпроби полишиш це як узнать . Всесвіт інь-яневий вертить круг серце зів'яне - гній : мертвий труп . Двічі не ввійдеш в стрімку ріку . Хуй ледь завівсь під " кукуріку " піки оргазмів пизда вдала як Гюльчатай би їб Абдула . Джин ізсередини лампу тре ввік крім цієї не мав потреб . Мавпи кочують навколо пальм : спрагнеш - то голову колупай . Люди ! Папуга - не диктофон : бійтеся Бога набути форм квантова світить вже ера бля вальсами привида-корабля . Вартість біткоїнів знов росла . Анус ковтком насолод розслаб . Щастя розвалиться на сльозах . Хто кому

Все розпочалося в епоху Тайсьо в час коли розповсюдження демонів достигло свого апогею і відважні воїни-мечники повністю посвятили себе захисту мирних жителів. Серед цих мечників найбільш авторитетними вважалися так звані Стовпи - люди що досягли неймовірних висот у боротьбі проти демонів. Серед попереднього покоління стовпів найбільше виділявся один мечник зі своїм незвичним стилем дихання, по дивному збігу обставин всім в організації категорично заборонили будь-які згадки імені, фамілії чи стилю дихання пояснюючи це тим, що цей так званий стиль ніс невиправну шкоду не тільки фізичному, а й

Намагаючись доторкнутися до кожної травинки, я, маленька дівчинка, біжу полем. Вдихаю кожний відтінок запаху вересневого вітру. Переді мною відкривався цілий світ зі своїми загадками та таємницями. Здавалося, пагорби посміхалися мені та запрошували до пригод. Це були коротенькі миті, у які я точно могла сказати: "Так, я вдома". Бабуся відпустила мене саму гуляти селом. Я дійшла до краю і милувалась незрівнянними пейзажами степів сходу. До вечері ще був час, тому ноги вели мене на знайому стежину. Зазвичай, нею ми їздили на велосипедах до тітки, але я вирішила, що достатньо добре

Моє життя поділено на чорне і біле. Біле - це небо, воно завжди було наді мною, як високо не підіймешся - ніколи не дістанеш, воно лише огидливо дивиться на тебе і мріє ніколи не знати про твоє існування, бо воно там, де немає ніяких меж. Нема і способу наблизитись до білого в житті, чим би воно не було: білі простирадла, в яких замотуєшся з головою від щастя про цю мить, білі сонячні зайчики, що бігають по кімнаті, біла піна від блакитного океану... Це все короткочасне, не можна достовірно знати чи проживав ти ці емоції у той момент? А може ти лише додумав це все у себе в голові? Ось ми і