Да сколько же можно терпеть ету боль... Когда между вами взаимности ноль... Когда в разговоре нет чуточки ласки... Кодда всё кошмар, а не как из сказки... Да сколько же можно терпеть ети слёзы... И забыть, что такое, когда дарят розы... Да сколько же можно себя так винить... Любить и терпеть, терпеть и любить... Забросить себя и жизнью не жить... Да сколько же ети мученья терпеть... И сердце

Бывает же и в жизни та минута, Что хочеться упасть и умереть. Потом, проснуться рядышком под утро, С любимым, и в глаза его смотреть. Бывает что нихочеться ни грама, ни счастья, ни веселья, ни добра. Ведь наступает скоростное время, И розобраться с етим всем пора. Я не хочу бывает маму видеть грустной, И что бы плакала потом моя душа. Хочу чтоб ето был кошмар из сказки русской, И что бы жизнь

А ты сам решаеш, Как тебе жыть... Неутолимо пахать как лошадь, Или просто творить! У всех у нас запары, Работа, школа, пары, А нам бы розгрузится, Вот например влюбится.. слова одни, а действия другие. наверно, люди сейчас такие. Привет! Привет... Ты почему такая грустная? Да просто настроения нет... Ну я дажe незнаю как тебя спасти... А ты процелуй и за всё прости...

А ти не знаєш що живе у тому серці, Яке за тебе молиться щодня. Яке щоразу відкриває дверці, Коли вертаєшся здалека ізрання. А ти не знаєш що у тому серці, Яке для тебе тільки ожива. Яке вмирає у пекучім перці, Коли образливі в душу летять слова. А ти не знаєш що у серці тому, Що за тобою плаче кожну мить. Що часто зазанає тяжку утому, Від різних хвилювань болить. А ти не знаєш що у тому серці,

А мне бы убежать куда то далеко, Туда, где всё так просто, спокойно и легко... Туда, где ярче солнца нет светагорячей, Где нет теплей обьятий, чем от родных людей... Туда, где нет скандалов, нет сор и нет обид, Туда, где постоянно любовь и мир царит... Туда, где лиш улыбкой можно розплатится, Туда, где все мечты мои могли б осуществится....

А знаєш, рідний, я не проміняю тепло твоЇх очей на жодну річ. Здається, що я казкою гуляю, яку принесла доля… або ніч… А знаєш, милий, хочу так завждИ: дзвонити будь-коли і обіймати. Якщо тебе нема, то рвусь туди, де можна твОю посмішку впіймати. А чуєш, рідний, серце б’ється гучно, як голос твій приймає кожну мить… в словах немає зайвого, все влучно, мені спокійно… і вже зовсім не болить… А

А знаеш милый мне тебя так мало... Хочу с тобой я каждую минуту... И вечером в обнимку засыпать... И просыпатся рядышком под утро... Хочу с тобою каждый миг я вместе... Любить оберегать и понимать... И чтобы как у жениха с невестой... У нас с тобой была лишь благодать)*

В приезжем поезде пустует вагон, В заезженной повести нет героя, Лишь тем кто снится посвящается сон, Невозможно напиться без лишнего горя. Некому трудиться и рыбка в пруду, Свою перловицу будет есть бескорыстно. Без прыжков по холодному зимнему льду, На крючок залезать больше нет смысла. Жемчуга останутся на ожерелье, Не наступит старость, время будет без толка. На весёлый карнавал так и не

А знаєш я сумую за тобою, У літніх сутінках тебе нема... Тебе я проводжала із журбою, Але в душі співала радісна весна... І ось іду по вулиці блукаючи примарно, Ще крок ступлю і згадую усе... Чи вже ж таки чекаю марно, Що час тебе на крилах принесе... І серце захлинається від болю, Душа кричить у тиші голосній... Повернеться і буде він з тобою, Мовчи і гірше думати не смій... А я не знаю як мені

Дожилися, от і маєм, Україну убиваєм. І діждалися війни, Плачуть матері, сини. Станем браття за Вкраїну, Рідний край, свою родину. І за спокій, і за мир, Від Дніпра до Кримських гір. Від Києва до Карпат, Кожен українець брат. Разом виборемо волю, Постоїм за нашу долю. Спасем нашу Україну, Найріднішу Батьківщину. Хоч на смерть ми всі підемо, Але свого досягнемо!

В життєвім перегоні днів, нема мені спочину... Піду знайду вечірню тишину, й на краю слова з нею відпочину...

Я мрію сину, Щоб ти виріс чоловіком! Щоб не забув, Що вклала в тебе я! Щоб пам*ятав усі безсонні ночі, І ту ранкову пісню солов*я… Я мрію сину, Щоб ти вийшов в Люди! Відразу ти побачив… Хто є Хто! Є той ніхто, Що все на світі вміє й бачить! А є умілець словом- Ділом він Ніхто! Умій змовчати і сказати вчасно! Терпляче до мети і в себе вір! А я повітрям ніжним огортатиму… І оберегом буду поміж зір!