Незабудки

На місці неба — стіна із бруду.

На місці річки — новинна стрічка,

слова, які я за мить забуду.

Ковтати стрічки — погана звичка.

На місці гір — безкінечне горе.

На місці моря — підвальний морок.

Здіймає очі звірисько горде,

скарби ховає свої за сволок.

На місці мови — розгублений погляд,

сумний, як дощ над футбольним полем,

гравці якого сховались у погреб

й сидять наодинці із власним болем.

На місці сонця — чужі здобутки,

на місці спогадів — плач і гомін.

Та попри все це легкі незабудки

Чекають не перший травневий промінь.