На місці неба — стіна із бруду.
На місці річки — новинна стрічка,
слова, які я за мить забуду.
Ковтати стрічки — погана звичка.
На місці гір — безкінечне горе.
На місці моря — підвальний морок.
Здіймає очі звірисько горде,
скарби ховає свої за сволок.
На місці мови — розгублений погляд,
сумний, як дощ над футбольним полем,
гравці якого сховались у погреб
й сидять наодинці із власним болем.
На місці сонця — чужі здобутки,
на місці спогадів — плач і гомін.
Та попри все це легкі незабудки
Чекають не перший травневий промінь.
