Особистісне

Ніхто не розуміє матір одиноку!!!

Її крила тягар на світі неземний…

Як вона всим чим може захища дитя своє щороку,

І кожен рух, маленький крок для неї дорогий…

Ніхто не знає де той дух і сила й віра,

Беруться в кількості, яка немає меж. 

Для неї головне дитяткова довіра, 

Любов взаємная, що віддана була без меж.


 

 

А знаєш соромно і знаю я чому, 

Бо керувалася тоді я самотою…

Світу твого не бачила давно…

А знаєш соромно і знаю я чому,

Зраду собі я б не пробачила ніколи…

Завмерли всі душевні видноколи…

А знаєш соромно і знаю я чому, 

Коли дивлюся в очі як все добре…

Ми далі йдем, чи плачем і на місці стоїмо? 

Усмішки рай це, чи пекельне горе?0

380686235498
Опубліковано: 04 бер. 2020. 11:19
пишу про те, що відчуваю і переживаю сама...
0 відгуків
Відгуків ще нема! Ви можете написати перший відгук до цієї публкації!