Тихенько свічка плаче у долонях
За тими, що лишився у пітьмі...
Відлунням серце гупає у скронях,
Як вибухи проклятої війни...
Минає ніч. За нею день минає.
І непомітно літо вже прийшло.
А розум твій і досі відчуває
Як лютий холод смикає вікно....
І нескінченна ниточка історій
В одне криваве сплуталась кубло...
Кубло страху, і відчаю, і болі....
І знову сну неначе й не було....
І зорі бачиш тільки у віконце.
Бо там, на зовні, знову виє світ....
Але ти віриш у величне сонце,
У прапор, ЗСУ і Заповіт....
Не спиш. Бо вибух поруч з домом....
Тремтиш. Чекаєш. В укритті сидиш.
І голос знову збився в горлі комом....
А віра в перемогу пише вірш....
26.06.22
