— Мамо, чому вона так зі мною? В чому я винен? — розгублений десятирічний хлопчина кинувся в обійми молодої жінки. Вона в чергове зустрічала свого сина, який кожні вихідні навідувався в гості до свого батька.
Так сталося, що Олеся і Петро розлучилися ще коли Іванко був зовсім маленьким. Родичам і знайомим сказали, що не зійшлися характерами. Проте більшість з них здогадувалася про справжню причину, яку вже через місяць після розлучення Петро ніжно тримав за ручку. З того часу утекло багато води, пролунала купа образ і звинувачень, та незмінним залишалося єдине – в житті Іванка брали участь і тато, і мама.
— Ні в чому, синку, то я завинила і не перед нею, — тужливо відповіла жінка ніжно погладжуючи хлопчика по голові.
***
— Я зустрів іншу жінку. Жінку, яка розуміє мене і поруч з якою я стаю кращим, — з цих слів народилася злість, яка жила в серці Олесі довгі роки.
Вона настільки сповнилася ненавистю, що дозволила цьому почуттю пролізти в кожну шпаринку свого життя. Ні, Олеся не влаштовувала скандали, не намагалася викрити роман чоловіка, вона тихесенько чекала на розплату, розриваючи у своїх думках обох коханців на шмаття. Все, чого жінка тоді бажала, щоб їм було нестерпно боляче, болючіше, ніж їй!
***
Нарешті Олеся дочекалася. Настав час її тріумфу і він був неймовірно солодким. Між Петром і Лізою, так звали любоньку, тепер були тисячі кілометрів.
— А як же твоя кохана Ліза? — переможним голосом запитала Олеся лежачи на голих, кудлатих і спітнілих грудях колишнього чоловіка.
— Давай не зараз, я тебе прошу! Зараз я хочу насолоджуватися тільки тобою! — відмовив томлений коханням Петро. Чоловік завжди намагався уникати подібних незручних розмов, що приносило Олесі неабияке задоволення. Тепер Ліза була його коханою жінкою, а вона – коханкою.
“Так, так, солоденька, тепер ми помінялися місцями й мені дуже подобається моя позиція зверху! Так, він розказує тобі про свою любов щовечора, як раз після того, як ми шалено кохаємося в його авто. Тепер ми робимо це на моїх умовах, бо я більше не його дружина. Я – вільна жінка, якою він хоче володіти щомиті, а ти сидиш там сама і глибоко в душі все розумієш. Тобі боляче?” — думала Олеся і ледь стримувалася, щоб не написати листа до доброчесної колишньої коханки.
Проте жінці було замало володіти тілом Петра, вона хотіла справжньої помсти й не тільки для Лізи.
***
— Що тебе бентежить, мій любий? — поцікавилася Олеся у замисленого Петра. — Тобі не до вподоби мої дотики та поцілунки?
— Ну що ти, сонечко! Я завжди не проти твоїх гарячих пестощів. Це все через… — чоловік замовк.
Олеся розуміла, як сильно він хоче поділитися з нею своїми думками. Все, що
— Слухай, за п’ять років життя у шлюбі зі мною ти, мабуть, помітив, що я даю досить непогані та дієві поради. Проте, розповідати мені про ваші відносини з Лізою чи ні, це тільки твоя справа.
— Ревнощі з’їдають мене! — нарешті не витримав Петро. — Розумієш? Вона там, далеко. Навколо неї постійно в’ються чоловіки. Ми живемо так вже понад рік. Скільки ще вона витримає без сексу?
Олеся зачепилася за цю іскру і перетворила її на полум’я, яке спалює все на своєму шляху. Вона при кожній зустрічі ненароком нагадувала Петру, що стосунки на відстані - це важкий тягар і не кожен може його знести, він же не зміг.
— Ліза без сумніву кохає тебе, але перспектива холодного ліжка… Думаю, після вашого возз’єднання її Прометей щезне, — це була остання крапля, яку ввібрала в себе грозова хмара Петра і вилилася у розставання з Лізою, а задоволена собою Олеся більше не з’являлася в його обіймах.
***
— Вибач, синку, за те, що в тебе така мачуха! — Олеся лагідно пригорнула до себе Іванка. — Колись твій тато покохав іншу жінку. Вона відчувала до нього теж саме. Поруч з нею він дуже змінився, став турботливим, щирим і чуйним. Окрім того, ця жінка всім серцем любила і тебе, мій хлопчику. Проте їй довелося поїхати. Через це твій тато завагався в почуттях коханої, а я вчинила геть негідно. Тоді це здавалось правильним, бо їхнє кохання пошматувало моє серце. Та рани загоюються, синку, і зустрівши твого вітчима я зрозуміла, яку послугу мені зробила та жінка. З твоїм татом у нас було все: закоханість, пристрасть, але тільки не любов. Повір, я дуже шкодую, що, не без моєї допомоги, твій тато втратив кохання всього свого життя.
Олеся не могла стримати сліз. Вони потекли стрімкими гірськими потоками, які сповіщають про прихід весни. Жінка так довго тримала цю сповідь в собі. Іванко стояв і розгублено дивився на заплакану матір.
— Я завинила, синку, перед твоїм татом, перед його коханою і перед тобою! — Олеся похилила голову. — Зіпсувавши їх стосунки, я насамперед зіпсувала твоє майбутнє. Мені треба було подякувати їй, бо інакше ми з твоїм батьком і досі мучили б один одного. Я мала бути вдячною за її ніжність, увагу і любов до тебе. На жаль, моя помста все зіпсувала і тепер зовсім інший біль пронизує моє серце. Колись я наважуся і сповідуюся їй. Можливо, вона, навіть, пробачить мені.
Олеся підняла голову і подивилася на спантеличеного сина. Не проходило і дня, щоб вона не кусала лікті.
— Тепер твій тато одружений на зовсім іншій жінці. На жаль, на відміну від Лізи, вона вирішила удавати, що тебе не існує. Розумієш, Іванко, їй так легше… легше пережити те, що до неї у твого тата була інша жінка, яка народила йому дитя… Це все ревнощі… Та ти не тримай в серці образ на свою мачуху, колись вона як і зрозуміє, що помилялася…
