«Нарешті Іванко натрапив на годну дівчину,» — подумала баба Надя сидячи у себе на балконі і спостерігаючи, як її сусід зверху витягає з багажника машини важкі коробки. — «А то все одні шльондри бідолашному попадалися». Вона тяжко зітхнула і перевела свій погляд на вікно сусіднього будинку, де цілувалася пара закоханих.
Молодому хлопцеві дійсно не щастило з представницями протилежної статі. Галька була курвою, яку цікавила тільки його зарплата, Інка – тягалася з іншими чоловіками по ресторанах і виправдовувала то все роботою, а про Маруську, яка оформила на нього кредит і зникла, взагалі не було чого доброго згадати.
Між тим Іван був файним парубком. Високий, з міцним торсом і сильними руками, в яких баба Надя, якби була років на 40 молодша, розтанула, наче плодово-ягідне морозиво на шершавому язику. А які в нього були карі очі?.. Величезні! В них можна було потопати, потім виринати і знов потопати. А чорне, наче вугілля, волосся, до якого так і кортіло доторкнутися? Ммм, якби тільки баба Надя була років на 40 молодша… Та їй вже за сімдесят, тож вона могла хіба що насолоджуватися «краєвидами» сусідських чоловіків і слідкувати за подіями, які розгорталися у вікнах будинку навпроти.
З дня переїзду Оленки минув вже майже місяць. Баба Надя не могла натішитися молодою парочкою. Як тільки безсоромно вискрипувало їхнє ліжко ночами? А ці переможні стогони? Ні, пенсіонерка жодного разу не жалілася.
«Діло молоде,» — думала вона і згадувала своїх жеребчиків. Баба Надя була ще тою цукерочкою 40 років назад і, на відміну від своїх цнотливих подруг, мала відмінну пам’ять. Єдине, що її бентежило – загадкові целофанові пакетики з якимось «гівном» у квітнику під балконом, які з’являлися переважно на вихідних, і зникали до наступного ранку. І що цікаво, до появи Оленки подібних подаруночків пенсіонерка не виявляла. Можливо дівча займається приворотами або штрикає ляльки вуду? Звісно, баба Надя поняття не мала, як виглядає оте вуду-шмуду, але теорія про відьомські ритуали їй дуже подобалася.
В одну теплу весняну суботу пенсіонерка затрималася на балконі допізна, бо дуже кортіло додивитися, чим закінчиться сварка закоханих у вікні навпроти. Ставки були на «сєкс», та перегляд було перервано через стихійне лихо, що сталося балконом вище.
Спочатку бабця почула, як хтось із сусідів вийшов подихати свіжим повітрям. По швидких легеньких кроках вона розпізнала Оленку. Далі тихесенько зашарудів целофан, пенсіонерка піднялася зі стільця, повернула голову лівим вухом до гори (воно краще чуло) і затримала подих, щоб за шумом свого дихання нічого не пропустити. На мить все стихло, проте наступні звуки шокували досвідчену шпигунку.
— Бог, ти мій... Вбийте мене і знов оживіть… — пошепки пробурмотіла баба Надя, піднявши голову вверх і простягнувши руки до неба. — Вона там сере!
Пенсіонерка так і застигла у тій позі, поки в ніс не вдарили аромати перетравленої вчорашньої Оленчиної вечері і не вивели її з заціпеніння. Не встигла вона оговтатися, як зав’язаний пакетик з гівном на борту стрімко пікірував до низу. За роки своїх спостережень баба Надя бачила більше, ніж агенти міжнародної розвідки, але з дівочим сранням на балконі мала справу вперше.
«Може розказати Іванкові?» — пенсіонерка не могла заснути. — «Бідолашний хлопчина, знову промах…»
«А може в них просто зламався унітаз і дівчинці доводиться справлятися в пакетик?» — спробувала заспокоїти себе бабця. — «Але ж є туалет! Та й чому коричневі «цукерочки» з’являються тільки на вихідних?»
Зверху почулися скрипи і солодкі стогони.
— Якби ти знав, що твоя засранка робить на балконі, чи кохався б з нею? — невдоволено муркнула під носа пенсіонерка.
— Хай тільки хоч один такий сраний шахед залетить до мене на балкон, — бабця витягла з-під ковдри праву руку і вказівним пальцем пригрозила стелі. — Я вам тоді влаштую балконні посірушки!
На ранок баба Надя трохи перекипіла, все ж гарна пара була: і віталися, і з важкими сумками допомагали.
«Краще вже гівно в пакетах, ніж шприці чи презервативи…» — вмовляла вона себе сидячи на улюбленому балконі і намагаючись відволіктись на мешканців сусіднього будинку.
Проте, як не хотіла бабця забути цю «ароматну» історію, все ж не могла викинути її з голови. Не тішили її більше пристрасні сварки і гарячі поцілунки з вікон навпроти. Навіть на алкоголіка Петьку і його шльондру Туську не звертала уваги, хоча раніше завжди відсипала смачних коментарів їхнім несанкціонованим підбалконним алковечіркам і без дозволу запрошувала туди поліцію. А все це відбувалося через те, що ніяк не могла баба Надя зрозуміти, чому Оленка, така файна дівчина, ходить в туалет на балконі.
«Давай, Надя, думай!» — підмовляла себе пенсіонерка сидячи на посту спостереження. — «Коли переважно з’являється кульок з купкою? Правильно, коли Іванко вдома разом з Оленкою. Що з цього виходить?.. А виходить, що не змиває вона свої кізяки в унітаз тільки в його присутності… Ага…»
— А чого вона не сере в його присутності?! — це питання настільки збентежило бабцю, що вона промовила його в слух. — Чого, чого?.. Бо дурна! Тьфу ти! Оце варто через таку оказію не спати?..
Аж тут вона, нарешті, помітила Люську з четвертого під’їзду і спробувала відволіктися.
— Люся, сонечко, добрий день! А що трапилося з твоєю дупкою? — ласкаво прокричала вона у слід дівчини. — Відвідувала пасіку свого пристарілого нареченого і ненароком сплутала вулик з лавкою?
— Баба Надя, — дівчина повернулася обличчям до сусідки. — Зізнайтеся, Ви просто заздрите моїй молодості та красі!
— Господи, звісно ж заздрю, мені ж бджоли дупу не кусали… — тихо прокоментувала баба Надя і крикнула дівчини. — Люся, я по губах бачу, що ти ще й цілуватися до вулика лізла!
Дівчина мовчки розвернулася і пошкандибала на височезних підборах до дороги, де на неї вже чекав припаркований дорогий Lexus. Люська поїхала, а в голову пенсіонерки знову почали прокрадатися целофанові думки.
«Чого, ну от чого, Оленка так ховає своє гівно від Іванка? Може вона просто щось десь удобрює ним потім? Ооо…» — бабця підняла палець догори. — «Може то якийсь ритуал або приворот? Ну, як отой, що в новинах показували, де дружина опівночі у повню з чоловіка зняла обручку і побігла на город пропускати через неї місячні, а він прокинувся і вирішив, що та до сусіда потайки ходить, взяв рушницю і… Так, я відволіклася… Але ж якою дурепою треба бути, щоб у таке вірити… За моєї молодості яєчко катали, тоді і лад був!»
Які версії тільки не танцювали в голові пенсіонерки, проте правду знала виключно винуватиця балконних ляпників. Розуміючи це, баба Надя з нетерпінням чекала моменту істини.
Потопала вона так у здогадках аж цілий місяць, коли настала рятівна неділя. Зранку нічого не віщувало, що це буде найсвятіший вечір в житті баби Наді. Вона як зазвичай милувалася красотами у сусідніх вікнах і страждала через загадковість Оленчиного коричневого феномену. Як на зло, двір пустував і пенсіонерці ні в кого було кидатися в’їдливим слівцем.
По обіді під балкон приїхала крутезна машина. З неї вийшов вельмишановний пан із панянкою. В непристойно дорогих одежах вони попрямували до під’їзду баби Наді.
— Цікаво, до кого приїхала ділова делегація? — запиталася сама до себе пенсіонерка. — Ще й авто своє безсоромно поставили майже на мою клумбу.
Своїм квітником вона називала дві червоненькі квіточки, до появи яких не мала жодного відношення, проте сварилася за них регулярно. Діставалося і Люсьці, що точно хотіла їх зрізати до свого букета зі сто однієї троянди, і алкоголіку Петьку, який мріяв закушувати ними горілку разом зі своєю шльондрою Туською. А ще вона дуже переймалася, коли їх бомбардували Оленчині ракети в целофані. Проте квіточкам вдавалося вижити, хоч їх ніхто, навіть, не поливав.
Тільки-но закінчила баба Надя подумки лаяти вельмишановних незнайомців, як згори почулася метушня. Як виявилося пізніше, до Іванка і Оленки в гості завітав керівник його відділу з дружиною. Жінки колись разом навчалися і товаришували. На додаток, знайомство Іванка і Оленки відбулося не без участі дружини шефа.
— Так ось до кого завітали голуби, — баба Надя задоволено посміхнулася. — Подивимося, чи не схопить у Оленки живота…
Як то кажуть, про вовка промовка. Сонце стало потихеньку ховатися за обрій і на балконі почулися дівчачі кроки, потім зашарудів кульок, відійшли гази і… полилося гівно. Бог його знає, що Оленка наплела гостям та чоловікові, проте діяти треба було швидко, щоб не викликати підозри. Тож як тільки-но дівчина справилася, вона швиденько жбурнула пакетик з балкона, не звернувши уваги на авто. Коли завила сигналізація баба Надя не повірила у своє щастя. А в якому захваті вона була, коли побачила наслідки коричневого прильоту!?
— Вбийте мене і знов оживіть! — по всьому тілу пенсіонерки прокотилася хвиля невимовного задоволення. Бабця вже й не пам’ятала, коли останнього разу їй було так добре.
— Оце так! — сплеснула пенсіонерка в долоні. — Увесь дах у поносі! Ще й на лобове скло прилетіло… Схоже Оленка так спішила не обісратися перед гостями, що погано зав’язала пакетик.
— Ой! — від сміху у баби Наді аж тиск піднявся, в голові запаморочилося і вона присіла на свій м’якесенький стілець в очікуванні продовження історії.
Почувши сигналізацію на балкон до Оленки вийшов керівник її чоловіка. Він мовчки дивився на своє авто і намагався збагнути, як могло трапитися подібне.
— Що там ще сталося? — побачивши вираз обличчя чоловіка на балкон вибігла його дружина. — Що це за лайно?
— Щонайсправжнісіньке! — переможним голосом відповіла їй баба Надя знизу і зайшлася кашлем від сміху.
— Перепрошую, — ледь чутно промовила Оленка не піднімаючи очей.
Зрозумівши, що його дівчина потрапила у якусь халепу, Іванко миттю приєднався до компанії на балконі.
— Що сталося? — запитав чоловік і поглянув униз на авто.
— Твоя друга половинка сере на балконі вихідними! — крикнула пенсіонерка. — Схоже в неї якийсь ритуал з тим гівном пов’язаний!
— Який ритуал? Про що Ви? І до чого тут Ви, баба Надя? — роздратовано запитав Іванко.
— А до того, що я за цими коричневими бомбардуваннями спостерігаю кожного тижня з появи твоєї кралі Оленки! Вона з вечора робить ароматну справу у пакетик, викидає його з балкона, а ранком забирає кудись.
— Не кудись, а до сміттєвого бака! — не витримала наклепу Оленка.
— Вибач, коханий! — жінка подивилася у бездонні карі очі Іванка. — Я просто соромлюся…
Оленка затулила лице руками і заплакала.
— Так от воно що… — пробурмотіла бабця. — Тьфу ти! Стидається вона…
— Що він відчує твої аромати ти стидалась, серденько? А що ти мене тутечки травиш, то нічого? — крикнула пенсіонерка. — Він ще молодий і закоханий, витримає! А я вже стара для таких дихальних процедур, можу і дуба врізати!
— Баба Надя! — озвався Іванко. — Ну що ви таке кажете…
Він підійшов до Оленки і ніжно пригорнув її до своїх грудей:
— Яка ж ти в мене дурненька! Я так тебе кохаю і не боюся смороду! Тим паче ти ж дівчинка, а дівчата, як ми знаємо, какають квіточками…
— До біса смердючими квіточками! — не втрималася від коментаря баба Надя.
Оленка заспокоїлася і чоловік перевів погляд на їхніх гостей. Вони були шоковані, просто стояли і мовчки спостерігали за всім, що відбувається. Проте по замисленому виразу обличчя його керівника було зрозуміло, що кохання коханням, а машину треба комусь мити.
— Ну що ж… — тяжко мовив Іванко.
— Пляшка горілки!.. Ні…, дві пляшки горілки і ми з Тусечкою відмиємо все лайно за годину! — крикнув з-під балкона алкоголік Петька, тим самим врятувавши Іванка від незручної розмови.
— І щось на закусь! — наздогнала Туська.
Іванко глянув на свого керівника. Той мовчки кивнув йому і махнув рукою.
— Ми згодні! — крикнув чоловік до п’яничок. — Тільки спершу робота!
***
Відтоді баба Надя спокійна і щаслива. Більше ніяких кульків з гівном у квітнику пенсіонерки і ніяких неочікуваних ароматів на балконі. Вона знов може безперешкодно насолоджуватися лайкою з алкоголіком Петькою і його шльондрою Туською, зачіпати отруйними коментарями Люську та радіти й плакати разом із сусідами у вікнах навпроти.
Іванко все ж залишився з Оленкою, яка тепер випорожняється виключно в туалетах. Вона більше не соромиться коханого і готується до весілля. Керівник чоловіка після миття його авто знайшов цю ситуацію скорше кумедною, ніж образливою, тож стосунки перетворилися на приятельські. Дівчата продовжили товаришувати між собою, от тільки їх гумор став «ароматнішим».
— Оце справжнє кохання… — зітхала баба Надя махаючи рукою молодому подружжю після їх повернення з медового місяця. — Таку любов ніяке лайно в целофановому пакетику не зруйнує…