Про що мова? Пора визнати що сучасна українська література переживає різносторонню кризу. Ситуація складається так, що перспективи для молодих талановитих авторів стають все більш стислими: ринок літератури розкиданий і неконтрольований, авторське середовище надто локалізоване. Сучасна українська
Проблеми гендерного характеру існують стільки ж часу, скільки існує саме поняття статі. Поглиблюючись у вивчення історії даних проблем, можна знайти багато прикладів з кожного покоління, ще від часів коли людство жило у печерах. Що цікаво, основи цих проблем були сформовані якраз у ті часи, шляхом
Про серіал "Твін Пікс" я вперше почув ще років чотири тому, коли ознайомлювався з різноманітною психоделічною творчістю. Саме тоді я подивився фільм "Малхолланд Драйв", який окрім нових вражень приніс мені ще й нотку ностальгії за улюбленою грою "GTA San Andreas", яку
Хочу заплющити очі і відчути, ніби нічого не сталося. Ніби я не блукаю руїнами, а насолоджуюсь прогулянкою. Ніби я й не вмирала ніколи. Але відчуття таке, ніби ніколи й не жила насправді. Я не встигла прожити своє життя. Своє, не те, яке мені хотіли нав'язати. Мене вбили заради забави. Просто розважались. Їм було чхати, що я хотіла, що мені було страшно, що я плакала. Їм це подобалось. Вони – безжальні тварюки, що ненавидять все живе. Ці окупанти відібрали спочатку моє нормальне життя, потім моє виживання у їх лапах, тепер і життя мого міста. Мого любого міста більше немає. Вони стерли
shotaamareno
Опубліковано: 12 жовтня 2024, 19:34
Цей чоловік живе зовсім звичайним життям. Ходить на роботу в будні дні, а на вихідних часто читає, сидячи біля каміну, що випромінює тепло, закутавшись у плед. У такій позі він часто й засинає. Немає жодного сенсу описувати його риси обличчя, адже вони були надто безликі, можна лише згадати, що він був худорлявий і мав не дуже довге, русяве волосся. Незважаючи на те, що йому було вже за 40, не поспішав заводити сім'ю, та й швидше за все навіть не думав про це. Його повністю задовольняло нинішнє життя і аж ніяк не хотілося його міняти на те, де доведеться приділяти собі менше часу. Дім, у
wilbur
Опубліковано: 1 жовтня 2024, 21:23
Я включил на телефоне музыку, что-то лирическое, которая и звучала теперь из динамика портативной колонки. Мой Кенон работал на режиме видео. Лиз начала свой танец - роскошный, полный экспрессии, которым она заполняла всю комнату, специально освобожденную от мебели и окрашеную в стерильный белый. Лиз пронеслась в умопомрачительном па прямо перед объективом, что я рефлексивно протянул руку к фотокамере, боясь что та упадет. Лиз кружилась, изгибалась, прыгала, отдаваясь танцу по-полной. Она ходила в детстве на танцы и знала, что делает. Она была полностью обнажена и только лицо было скрыто
pluchek
Опубліковано: 23 вересня 2024, 18:54
Моника бросила поднос на стол и расплакалась. Она не понимала, почему должна работать ещё и завтра, в не свою смену. И это в день, когда Рикардо везет ее в Рим! "Люсия могла бы поговорить об этом со мной, а не ставить ультиматумы синьору Энцо!" - мысленно негодовала Моника, перекатывая по пустой чашке остатки кофе. - Моника, посетитель! Это кричал синьор Энцо, владелец кафе - человек добрый, но легко поддающийся чужому влиянию. Не самому лучшему, нужно сказать влиянию. Последним, кто воспользовался простотой и податливостью синьора Энцо, был страховой агент "Дженерале". Он
pluchek
Опубліковано: 23 вересня 2024, 18:38
Маурицио поставил перед приятелем "Перони", а сам взялся за мытьё стаканов: Вероника умудрилась купить дешевое средство для мытья посуды и теперь все стекло было в радужных разводах. "Вечно у нее что-то не так, тупоумная экономистка. Целый ящик этой дешёвой дряни!", - думал Маурицио, глядя на приятеля. Жан-Лука залпом выпил полбутылки, отрыгнул и уставился на свою руку - он несколько месяцев назад повредил ее на станке и только недавно ему сняли гипс. - Болит? - спросил бармен. - Нет, - ответил Жан-Лука и посмотрел на другую сторону руки. - А этот реабилитолог крутой мужик
pluchek
Опубліковано: 23 вересня 2024, 18:32
Абу-ль-Аля сидел под стеной в тени оливы и слегка раскачивался в стороны. К нему подошёл богато одетый человек и, оглядевшись по сторонам, обратился к мудрецу. - Приветствую тебя, о достославный Абу-ль-Аля. Я купец из Алеппо, но и туда дошла весть о твоей мудрости и... - Покороче, - прервал купца Абу-ль-Аля. - Да, прости, о мудрейший. Скажи, могу я задать тебе один вопрос? - Задавай, если он у тебя с собой, - ответил слепой и стал раскачиваться вперёд-назад - так же слегка и мерно. - Ага. Так вот, - начал излагать свою заботу купец из Алеппо. - У меня есть дочь, на выданье. Тут купец сделал
pluchek
Опубліковано: 23 вересня 2024, 18:27
К стоявшему с распростёртыми руками Абу-ль-Аля подлетел орёл и, бросив к ногам слепого серну, уселся на остроконечный камень. - Ты не полетишь, человек, - сказал орёл. - Мне это и не нужно, - ответил Абу-ль-Аля и чихнул. Он двадцать дней удерживался от принятия пищи и теперь запах козы щекотал его обоняние. - Но и ты, птица, не получишь ответ на свой вопрос, если не уберешь от меня это животное. Орёл спрыгнул с камня и лишь только уцепился клювом в спину серны, чтобы оттащить ее, как тут же был пойман Абу-ль-Аля. - Теперь и ты не полетишь, - сказал мудрец. Он так сдавил крылья благородной
pluchek
Опубліковано: 23 вересня 2024, 18:25
Юноша спросил Абу-ль-Аля: "Я полюбил девушку, такую прекрасную и чистую, что внутри нее поместилась Вселенная. Как мне заполучить ее?". Абу-ль-Аля, выставив вперёд ладонь, сказал: "Поцелуй девушку в запястье, согни к ладони ее большой палец, а остальными зажми его в кулак, и она твоя." "Так просто?" - спросил юноша. "Конечно, нет, глупец!", - ответил мудрый старец, - "Если ты и сумел разглядеть в ней Вселенную, то только благодаря Небу. У Неба и проси. Если ты услышишь молчание этой девушки, обращённое непосредственно и только в твои уши, это и
pluchek
Опубліковано: 23 вересня 2024, 18:24
Абу-ль-Аля лежал на большой мраморной плите, подставив свое тело солнечным лучам. Только набедренная повязка, которая прикрывала чресла, указывала, что это не какой-то дикарь, а самый, что ни на есть, поэт и мудрец. Слепой лежал не шевелясь и придавался блаженству. Рядом с его головой, захватив край плиты, возвышался холмик муравейника, в котором копошились муравьи. - Добыча пропитания - доля всех существ под этим небом, - рассуждал Абу-ль-Аля. - Но не могли бы вы суетиться потише? Последнее обращение касалось непосредственно муравьев, но те никак не отреагировали на слова мудреца. Абу-ль-Аля
pluchek
Опубліковано: 23 вересня 2024, 18:22
Десь там, далеко у спогадах, до мене огидливо озирається маленьке, забите всіма богами містечко. Чому ж воно там залишилось? Чому травить мою душу біллю? Може через страх знову опинитись у лещатах хаосу? Здається, це було єдиним місцем у якому я бачила надію, нею була така ж забута церква з забутими людьми. Я ніколи не вірила і не буду вірити в бога, але саме там, я, будучи маленькою дитиною, вперше побачила людяність і щирість. Це не були набожні люди, вони не виправдовували свої гріхи біблією, вони шукали у ній мораль, та розповсюджували віру у світло. Місто Х живе у моїх жахіттях, але його
alpyn
Опубліковано: 19 вересня 2024, 15:24
По світу гуляють мільйони щемливих оповідей про те, як собаки стають членами родини. Я ж хочу розповісти вам свою історію, в якій я стала членом сім’ї собаки. Це відбулося навесні. В той день з самого ранку все пішло не за планом. По-перше, попри невтішні прогнози погоди, в моє місто завітало весіннє сонечко після трьох тижнів набридливої мряки. По-друге, мій хлопець, у якого сьогодні був День народження, вирішив розірвати наші багаторічні стосунки. Ми почали зустрічати на першому курсі університету. По його закінченню він отримав пропозицію стажування за кордоном і пообіцяв повернутися за
Horlenochka
Опубліковано: 22 серпня 2024, 11:40
Всього б цього не сталося, якби Вадік вночі повертаючись з Дня народження товариша, не вирішив би закусити увесь випитий за вечір алкоголь упаковкою, на перший погляд, абсолютно невинного печива «До чаю». Як тільки останній шматочок цього підступного їдла потрапив у шлунок молодого чоловіка, кишківник сердешного почав настирно вимагати очищення. На лобі виступили краплинки поту, Вадік вольовим зусиллям узяв усі свої органи під контроль і пришвидшився. Він відчайдушно намагався донести наїжджене додому, бо був досить вихованим хлопцем. — Зараз промину мою стару школу і вдома, — підбадьорював
Horlenochka
Опубліковано: 22 серпня 2024, 11:38