Що чує крамар, коли до нього приходять покупці? Дзвін дзвіночків над дверима? Скрип іржавих петель? А може, звичайний сміх, радість у голосах покупців? Все залежить від самої крамниці, її захищеності, товарів та уважності продавця. Адже навіть за поведінкою можна визначити, що потрібно людині, яка увійшла до крамниці. Чи не людині. Звуки флейти наповнили тишу задовго до появи відвідувача. І де б продавець у цей момент не знаходився, він почув би її у будь-якому кінці крамниці. Але не сьогодні. Ось-ось мав закінчитися півфінал ліги чемпіонів водних фей. Відірватися від напруженого моменту було

Такий густий і прохолодний туман буває лише на світанку – тоді, коли сонце тільки ще намагається визирнути з-за обрію. Він м’якою ковдрою стелиться поміж дерев, ледь торкаючись вологих гілок, неначе й сам тільки-но прокинувся й не поспішає зникати. Сріблясті пасма пливуть між стовбурам, повільно танцюючи в сонячних променях, що обережно пробиваються крізь густе листя. Десь неподалік чутно, як хтось пробігає легкими лапками по вогкій землі – це можливо білка поспішає до свого прихистку. У кущах шелестить сонний їжак, повільно вибираючись зі схованки. Ліс ще дрімає, але простір вже

Троє хлопчаків різного віку виглядали у вікно. Крізь масивні візерунчаті ґрати вони спостерігали за метушнею на подвір'ї — вихованців їх невеличкого сільського інтернату садовили в автобуси. Дві жінки, з надто яскраво нафарбованими губами, час від часу хапали когось з них, щось кажучи. Ніщо в їхніх рухах не видавало ні турботи, ні піклування. Поряд ліниво походжали чоловіки у воєнній формі, деякі зі зброєю. — Чого вони такі грубі? — Антон, наймолодший, з дитячою непосидючістю переминався з ноги на ногу, тримаючись за підвіконня. Йому було шість. Повненький, з круглим обличчям та

Я давно хочу дещо тобі сказати, але кожен раз слова десь зникають. З тобою можна говорити про що завгодно: про погоду, про приготовлений зранку сніданок; про те, яку сорочку тобі краще за все одягнути на роботу. Легко вітати тебе і так сам легко прощатися, бо я знаю, що ми скоро побачимося. А найбажаніші слова досі застрягають в горлі кожен раз, коли хочеться їх сказати. Сьогодні втретє прокидаюся сама. Ночі досі холодні, тому не можу поскаржитися на холодну постіль. Колись ти казав, що думками про близьку людину можна зігрітися. Тоді ти навіть не здогадувався, що з цими словами я одразу

Одразу хочу повідомити, це не згенерована і не вигадана історія. Це історія, яку я пережила і переживаю досі. Я зрозуміла що потрібно записати й викласти цю історію хоч кудись, щоб від неї звільнитись і поставити крапку. “Ти ричала уві сні як демон, і щось шепотіла” - отакий “добрий ранок” від мого чулувіка, а на краєчку свідомості ще мерехтить відчуття жаху, хоча снилась команда ПЖ і як ми влаштовували якусь благодійну вечерю. В цей час саме військові і такі діячі-волонтери як ПЖ тримають мою кукуху, думаю мозок це прекрасно знає і закриває таким чином мою тривогу і страх. Також для своєї

Глава: У пошуках кохання Давним - давно Князь мав трьох доньок. Старша - Абаддона та середня дочка - Мамона не проявляли дружелюбності до молодшої - Зореслави. Вони постійно чиплялися до неї, і навіть батьки підбурювали конфлікти. Зореслава ображалася на всіх, хто завдавав їй болю. Поряд із замком розташовувалося одиноке озеро, куди вона ходила, аби заспокоїтися. Сидячи біля води, Зореслава плакала і плакала допоки не виплакала всі свої сльози до останку. Лише після останньої краплі - сльози озеро прошепотіло: «не плач мила, напиши історії про свої печалі та образи», і раптом усе затихло.

Глава: Сварка Чорнобога і Білобога Комета спостерігала за панянкою. Вона була переконана, з нею щось негаразд — її посвіт виглядав мляво. Це спонукувало її розпочати розслідження. З'ясувавши обставини, Комета повістувала про можливе отруєння пані. «Панна поранішня Зірка, розкажіть, що відбувалося дотеперішньої ночі? Хто дав вам трутину? Хто намагається вас убивати? Прошу поділіться з нами», - звернулися ми до неї. «ми всі готові підпомогати, окрім Чорнобога і Білобога, оскільки вони повсякчас гиркаються безпричинно й по причині». «Що?! Отруя? Хто міг мені її дати?», - страхітливо

Глава: Пекельний вузол Династія демонів впоряджали урочисті нічняні зібрання, під час яких відбувався церемоніал коронації Демона, й він ще раз став їхнім законним велителем. Сторіччями вікував у колодязі, де царювала навічна тьма. Темрявої ноченьки Елія рушала до криниці, яка була такою ж чорною, як сльота. Несподівано розчула плач і, зазирнувши наниз, помітила Ангела, котрий стояв і плакав. Прудко побігенькала по драбину додому, а вертаючись до колодязя, звісила ліствицю вділ і угледіла, що Посланець вже пропав. Витягнувши драбину, дівчина верталася до житла, безмаль аніщо не видячи. Проте

— Знаєш, коли я бачу блогерів, оцих лідерів думок, мені пригадується одне ім'я — Кассіус Клей. — Віго повернув кермо і скерував автомобіль в оточену з обох боків деревами паркову вулицю. — Чув про такого? Худорлявий завагався з відповіддю: — Це щось пов'язане з боксом? — невпевнено проказав він. — В яблучко! Пізніше він змінив своє ім'я на Мухамед Алі. — Ти любиш бокс? — Худорлявий здивовано підняв брови. Віго краєм ока дивився і на співрозмовника. — Так, авжеж. Він може багато чому нас навчити, — Віго знову глянув на Худорлявого. Той не знав, що на таке відповісти, адже

Приятель, уезжая в Канаду, оставил собственные переводы поэзии венгерской поэтессы Шанды Пуэцоши (Будапешт) из ее цикла "Хламидиоз" (1989-1991). Просил представить общественности. Публикую. Толик собирается жениться! Вот это новость. Нет, не на Шанде. Хотя я, с очевидным сарказмом, и спросил его о том же. Нет, Толик сказал, что эта женщина, невеста, эмигрантка из Белоруссии. Ванда. Красивое имя. Она тоже работает в корпорации "Кэнедиан Стилл". Но тут же - Ванда, Шанда... Ладно, допустим. Пригласил на свадьбу. Я ответил, что обязательно приеду - как только, так и сразу.

Предисловие: Сидит на берегу моря старик, а перед ним разбитая корыто. По поводу встречи в Овальном кабинете. Шепчуться - что там был скандал. Шепчуться - что горшки побили. Да разве это скандал, вот когда туда к гаранту бл@дей водили, которые ему минет делали под саксафон, вот это были скандалы на весь мир. А это? А это - плохо отыграли, плохо написанный сценарий. Как говорил один режисёр "Не верю". Может после антракта вторая сцена будет отыграна талантливее? Горшки уже склеили. Публика не расходится. Ждём-с.

Кав’ярня знаходилась в центрі міського ринку. Всі дороги, ніби нитки павутини сходились в одній безкомпромісній точці і ліпшого розташування ніхто б не зміг придумати. Між нескінченними рядами лотків та магазинчиків, з яких ніби вирвались на волю від нескінченного тиску прикраси та сувеніри, спеції, екзотичні фрукти, гранатовий сік та вино, була прокладена бруківка, затерта до глянцю в місцях, де натовп проходив найчастіше. Господарі лотків загорілі та в убранні, що підкреслювало їх харизматичний образ, закликали неодмінно спробувати їх найкращий продукт, а після, не давали продовжити шлях