Істини мудрість приховану безліччю речень можна буквально й двома передати словами . Вічно вдається дивитись на тільки три речі : довго шукати не треба - вони перед вами . Твердо мій паралізований погляд затямив : де ще ті дві про які всі подейкують щось там ? Досі їх не осягаю пятьма відчуттями навіть на мить - мене манить магніт твоїм шостим . Нюхаю мацаю чую дивлюся смакую : ти лиш єдина ніхто і ніщо окрім тебе . Як описати не всцявся б словами таку я ? Тут до пизди лаконічності Спарти критерій

Анестезією настільки все знеболило що навіть сліду не лишилося любовного : азарт відбило майструвать коханням забавки прозаїкатися поезію прозаїком . Готуйсь відходить від ефекту наркотичного невдовзі й м'яч в футбол на гол почне котить нога . Спіймати облизня сповна пизду оближеш ще і знову шокове становище наблизиться - роздуті здуру здоровенні вени в морфії . До хрусту руки позаломлює любов мені як тільки я її нарешті повідшукую . Бо заєбало : хуйзна хто веде ніс сукою

Україна зі зброєю йти воювати просила ухилянтів їх біля мільйону в Європі осіло : та безвізову безвість ніхто не побіг захищати - хай ущент увесь навіть якби й розбомбило Хрещатик . Боронити Вітчизну очільник-керманич закликав не хамони гурманить , хуйлом лизать йобаний клітор . Принципово мігрант ані центу на дрон не донатив : " Єбанутись пиздець сука : хулі бля ? Ну його нахуй !! " Від Кварталу тим часом кінчався резерв волонтерів : Юзік з Лисим провальний проєкт провели у етері не варились геройським нутром Тарапунька і Штепсель - дядя Гадя Пєтровіч Хрєнова творилась в мистецтві

Синички Роман Магрук Надя достала из кошелька розовую купюру и протянула её через плечо впереди сидящего мужчины: - Передайте, пожалуйста. Маршрутка была забита до отказа и Наде пришлось изловчиться, чтобы, держась рукой с кошельком за штангу поручня, встать и на вторую ногу. Кто-то больно ткнул локтем в спину. - На остановке! - окрикнули водителя впереди. Маршрутка сбавила ход и, с прерывающимся свистящим звуком, остановилась. - Сдачу с двухсот передайте, пожалуйста, - стараясь погромче сказала Надя. «С двухсот сдачу» - повторили несколько удаляющихся голосов впереди. «Передал уже…передал» -

Оргкомитет Роман Магрук «Раз, раз, раз», - косой, расширяющийся звук разнёсся эхом по площади. «Б…б…б…п…п…пре…предикат…мило», - звук опять, сделав зигзаг, ушёл куда-то вверх и в сторону. - «Так нормально. Но…но…но... Да, оставляй». Сцена была готова ещё с вечера и сейчас стояла пустой тёмной пещерой. Те пару пятен голов и рук, что там бродили, особо не оживляли её – огромную и глубокую. Зато рядом, прямо перед окнами, белыми весёлыми солдатиками репетировали барабанщицы. Алексей взял с подоконника бинокль и посмотрел в сторону высоко поднимавших колени марширующих. - Как отдохнул? – весело

Між попередньою й подальшою єбать тебе стоїть задачею : закохуючись в математику хуй за компасом тримати курс . Як тільки враження : єбу - херня іти одразу ти і буферна пиздуй на всі чотири чотирма . Гніздова дотрощилася тюрма : не перша думай не остання ти . Чиюсь манду вчергове зайнятий мій жваво клято невгамовний хуй чавить обляпуючи й Моніку . Навряд чи страшно буде на Суді перед Творцем скастрачено сидіть : бо від душі завжди на совість все тобі та тим засовував з яйцем

- Ты. И эта комната, - сказал Саша и посмотрел ей прямо в глаза. Таня улыбнулась. - И что мы будем делать с этой комнатой и мной? – обращался к нему её чудесный голос. – Ты знаешь, что уже пора? - Что пора? – Саша коснулся её руки. Она улыбалась, не глядя на него. Улыбалась легко, но эта лёгкость пронизывала Саше грудь, тепло занемевшую внутри, и отдавалась стучащей кровью в висках. - Пора, пора…, - сказала Таня и повернулась лицом к окну, светясь розовым полупрозрачным профилем… Пищал будильник. Саша открыл глаза и посмотрел на часы. Потом на Свету. Она уже не спала, читала журнал. «Как-то

Ким всі ми будем в самому кінці після воєнного стану ? Біль не проходить та зуби бійці стиснули - й переростають . Серця зупинка : відірваний тромб згусток кільцево-кінцевий . Скільки проспиться як дід Дональд Трамп з вуст дасть малята оце вам ? Кім тілом тисне на кнопку Чен Ин - вже переконувать пізно . " Він таки і начинив і вчинив " - дивом доводиться визнать . Всі визнають . Отже я визнаю хай запізнілим і мляво : гніт яким душу ти раниш мою світ навіть не уявляє . Ким всі ми будем в самому кінці світу кінці у самому ? Хтось прийме мітку на лобі й руці Бог - чує крок босоногий

Була нестерпна жара. Люди тинялися по затінках в надії сховатися від спеки. Вікна блищали немов дзеркала. У них відбивалися силуети людей. Але ніхто не догадується, що твориться по ту сторону дзеркал. -1- Гаряче сонце Мексики не давало нормально дихати, але Джеймс біг із всіх сил, щоб втекти від погоні. За ним гналася поліція, йому потрібно було всього лиш добігти до дзеркала, щоб втекти. Пробігаючи по тісних закутках вулиць, він швидко залітає в бар. Там було багато людей, але часу було обмаль. Швидко зорієнтувавшись заскочив у вбиральню, де нікого не було застрибнув у дзеркало. Вилетівши

ІГРОВИЙ ПАВІЛЬЙОН Роман Магрук Умань, Украина [email protected] НАТ. СІЛЬСЬКИЙ ДИТСАДОК – ІГРОВИЙ МАЙДАНЧИК - ДЕНЬ На ігровому майданчику, на фоні рідких дерев, стареньких гойдалок, гірок, пісочниць та дикуватих поробок з використаних автомобільних шин, стоїть новенький ігровий павільйон – великий та яскравий. Поряд зрозмістилося чимале зібрання – чоловіки, жінки, середні та старші школярі. Декілька жінок і всі школярі одягнуті у вишиванки, двоє з чоловіків – в ділових костюмах. Один з чоловіків в діловому костюмі щось говорить в мікрофон. НІНА (ППЗ) Це Кравцов – новий голова нашого

ЗГУБА Роман Магрук Умань, Україна [email protected] *навколо головного героя постійно змінюються - в фактурі, кольорі, контурах, окремих лініях - частини простору і оточуючих предметів. **у майже всіх героїв є татутювання. У головного героя та його побратима вони змінюються - і по малюнках і по заповненості ними тіла. НАТ. ВУЛИЦЯ МІСТА – РАНОК Жвава в цей вранішній час вулиця спального району - з висотними новобудовами, безліччю вивісок та вітрин на їх перших поверхах та автівок, припаркованих перед ними. Все це бурлить: люди, хто неквапливо, хто - поспіхом, рухаються до кав’ярень,

Чорнобиль вибухнув : біду понесло хмарами . З безодні глибоко небесно покохали ми : я повалив тебе став навіжено мацати . А ліквідація уже тривала наслідків . Ти зауважувала : " Запалала станція !! " Своїми часом тим опанував вуста ці я : хай хтось опише їх статевими і нижніми - упився медом диких бджіл . Яке : " Штани зніми " ? Пожежу шлангами збивали гвинтокрилими , одні лиш ми чого бажали - те й отримали . Всім світом паніка поширилась небачена та нам до біса - там собі сомів рибачимо . Пройшли роки : з боків повідростали голови дай перед кожною аби зосталась голою - я