Ми не спілкувались майже три роки. Жодного дзвінка, жодного повідомлення. І раптом вона написала: «Привіт! У цю суботу в мене весілля.» - Привіт. – Я відчув неприємний свербіж в животі. – Запрошуєш? - Ні. Просто хотіла, аби ти дізнався про це особисто від мене. Ми ж один одному не чужі люди. Та і я знаю, що ти інколи переглядаєш мою сторінку. Вона мала рацію. - Дякую, що сказала. Я закурив на

—Добрий день, а хто Ви? —А я ...! —А що Ви тут робите? —А я ... ...! —І як у Вас успіхи? —А в мене ...? —І що робити будете? —... ...! Журналіст розвернувся й пішов працювати. Писати газети і брати інтерв'ю. Ходив по дорозі, розглядав перехожих, та все ж таки наважився до них підійти: —Добрий день! Як настрій? —В мене все ... . А навіщо питаєте? —А я газетяр. —Я попаду у газету? —Вважаю, що так.

Запах був її єдиним поводирем від самого народження. Мортіша завжди погано бачила, не те щоб для звіра, а навіть і як для звичайної людини. Тож єдине на що вона могла впевнено опиратись – це запах. І він її жодного разу ще не підводив. На відміну від людей… Люди були егоїстичними, пахнули страхом, злобою і брехнею. Люди пахнули підлістю і жагою наживи. Люди пахнули металом і зброєю. І жодна її

Едва поворачивая голову Ярослав Ярославыч замечает мобильный телефон. Он берет его рукой и глядит в экран, теперь хотя бы время ему известно. Утро, девятый час. Что это ему говорит, что ему с этим делать? Он даже смутно не осознает. Есть только чувство внутри: скоро вставать и нужно это для определенной цели. Однако вставать скоро, а значит не сейчас, поэтому он и не поднимается с кровати. Спать

На восьмому поверсі панельного будинку, в кімнаті з видом на ліс, за столом сидів письменник. Він нічим зовні не відрізнявся від бухгалтера, інженера чи маркетолога: помірної статури, без обручки на безіменному пальці. Він переглядав коментарі після чергового конкурсу оповідань, в якому не отримав призових місць. «Я не вірю вашим персонажам, вони картонні та нудні, мотиви незрозумілі», написав

А давай втечемо? Втечемо від усіх,від всього. Побіжимо у поле. Там так гарно,затишно й комфортно. А давай обійматися? Це так заспокоює мене. Будемо обійматися під сяйвом місяця. Який же він сьогодні гарний... Правда? А давай... а давай гуляти? гуляти, танцювати, малювати... це так чудово, комфортно, весело... — так круто ділити емоції! (..) Та місяць сьогодні і справді чудесний... можливо це, все

вранці сонечко вгору підіймається воно маленькій дівчинці усміхається. а підіймається воно біля моря — біля Азовського теплого моря. двадця́ть четвертого числа о майже рівно п'ятій ранку о хвилин тринадцять так дівчатко зустріча світанок. її сестра маленька зникла, а на ім'я вона - Каринка. батьки продали її іншим — ще гіршим людям, ніж вони. Малу дитинку зáвжди били, скоріш за все, і не любили.

Завагітніла б Єва від Гітлера і ростила йому дитинчат . Та усі навкруги не " Гіп-гіп ура ! " якось треба війну вже кінчать . Аж приліплює Єву до фюрера геній Вальтера з шортів дістав : надвелику ідею - за всю вмирай від Євангелій щоку підстав . І вигукує Єва Адольфові мов Адамові гола в свій час : " Кому хутра ті треба норкові ? Молодь нами ввік будуть вивчать !! "

Чи є життя після смерті ? Чи є любов після зради коли такий біль нестерпний що навіть плач не зарадить ? Похмурі хмари розряди мовчать на питання вперті : " Чия любов після зради ? " " Що є після смерті ? "

Вона приїхала сюди на узбережжя щоб відпочити, а ще трохи забутися та загубитися серед золотого піску та плескоту хвиль...щоб зробити вигляд що в її житті все гаразд, що вона справляється з тим усім, що валиться на голову останнім часом. Проблеми на роботі, проблеми зі здоров'ям та ще й болісний розрив тривалих стосунків. А найгірше, що причина розриву стара і банальна відколи існує світ,

У самісіньке серце поцілила найсильнішою в світі бацилою . Проти цього ніколи й ніде нема ліків : кров втрачаю рікою - лік йде не на літри . Усамітнено вщухне ? Знов дриґати ? Я ж за мить не навчусь мов бобри гатить : Голівуди такі не відновлюють втрати - далі буде . Текти через довбаний кратер

До почуттів потрібен ключ, До відчуттів - нейрони Інстинкт тримає обіруч: Шайтан,Ібліс,чи янгол чорний? З тобою світ - без почуттів, Без тебе всесвіт – зникне. Невже до мене збайдужів Мій Янус многоликий? Для почуттів потрібен ти, Для відчуттів - ми двоє. В твоїх руках горять світи, Я теж впаду, мов Троя.