Почуй мене через спів твоїх хуртовин, через безодню води і солі, через сотні імен і моїх забутих провин, замкнутих в колі моєї долі. Ти почуй мене через безсоння моїх ночей, через річок, озер прозорість. Поки все мине, непомітно в море стече, ставши рядками нових історій. Ти почуй мене у нічній розмові зірок, через туману вологий смуток. ...Грає полонез, наче роблю в безодню крок - п'ю, як вино, ностальгії звуки.