Укрзалізниця

195 переглядів
5 0

Не близько, не поруч, ні губи, ні руки, 

У різних вагонах слухаєм стукіт. 

Колеса об рейки, чи кров'ю об серце, 

В одне і те ж небо, крізь сльози як скельця. 


Складаються в повість думки, про розлуку і старість,

Непрохані гості, яких чомусь бачити в радість. 

На карті маршрутів я все ще тебе видивляюсь. 

Не видно й не чути.. Хоча я дуже стараюсь. 

 

Колеса об рейки, чи кров'ю об серце, 

В одне і теж небо, крізь сльози як скельця. 




***

Затьмарене небо у сірих хмаринах. 

Нам більше не треба, дійти б середини. 

Лишились позаду солодкі сонети.

Немає розради в собі як в поетах. 



Юра Лекан, осінь 2017
Yura_Lekan
Опубліковано: 21 лют. 2019. 19:49
Зі збірки "Підпарканна Лірика".
0 відгуків
Відгуків ще нема! Ви можете написати перший відгук до цієї публкації!