Індіанець втратив нюх - втратить скальп . Цензор сцяв таку хуйню пропускать . Море квітами віршів ніби є та пизду розворушить не дає найпрекрасніше з Господніх творінь : як перепірнать безодні твої ? Мозок звів від мозолів сраний зад аби яйця псом знов ліг став лизать . Індіанець втратив скальп - втратить честь . Критик автора зашкварив пече . А я йогом зміг пизду заклинать збігом йобаних

Жив Князь Переп'ят, у князівстві Не мало добра він зробив, За життя своє у суспільстві Військовому шану схопив. Но вже він три роки воює У дальній країні, важко Дружина-ж то серцем горює Не маючи звістки давно. Тож військо збирає, у дворі Словами побуджує йти В походи далекі,- по зорі Знайдемо Князя соколи.. Гніздо покидають, по полю Вбачають великі війська, Всі мужі не в страху, до бою Мечі

Неприємно чим набздів - тим і дихаю . Набирає чинності холодів каюк : впав - здолав анабіоз як сніжинка хуй . Пиздюлів на тобі ось : заслужив - смакуй глисте сраковий . Хробак і не те б творив : блимне клятвене " пробач " на детекторі - тригер порнопараной шльондр із трипером . Гірко ? То розкоронуй шлюбом скріплене : майстер всіх лауреат премій Нобеля !! Не втерпіть замалювать

Балетом лід озера тягнуть рак лебідь і щука російський народний Ємєля усіх ухопив : кого як куди нахилить взять за зябра прощупав - бажання загадуй та лежнем на пічці хропи . Комп'ютерна гра " Колобок проти Котигорошка " " Азова " узув скороходи Фарбований Лис : Матрона Московська чи то конотопська ворожка Христа роз'єбли - Богоматерні сльози злились . Когось тепловізором

Повз лузи безглуздий більярд б'є трикутник по колу мистецьку майстерність утілює чорний квадрат : якщо я тебе все ж зумів полюбити такою - обломом табло марно мочить мандражна хандра . Сахари суха нічия страхом страуса хуя змішало нещадно зі спермою слини потік . Клич підаром - всрусь підібрать цьому назву гріху я : який би небесний Господь з'їсть таке не хотів ? Бабів солідарне кубло зло за

Цей чоловік живе зовсім звичайним життям. Ходить на роботу в будні дні, а на вихідних часто читає, сидячи біля каміна, що випромінює тепло, закутавшись у плед. У такій позі він часто й засинає. Немає жодного сенсу описувати його риси обличчя, адже вони були надто безликі, можна лише згадати, що він був худорлявий і мав не дуже довге, русяве волосся. Незважаючи на те, що йому було вже за 40, не

Стриптизерськими трусами маски зняті оголивши сутність потаємних місць : Камасутри рис несхожість розпізнати Боже збав - ногами знов ставать на хвіст . Унікальну кожна стать відмінність має в геніталіях не стільки справа тут : тісна дійсно сіть любовна і міцна як вид підвищує підвішений батут . Помаранчево-рожеву панораму окулярами спотворювало лиш : очі хочуть від собак тікать дворами аби

Я включил на телефоне музыку, что-то лирическое, которая и звучала теперь из динамика портативной колонки. Мой Кенон работал на режиме видео. Лиз начала свой танец - роскошный, полный экспрессии, которым она заполняла всю комнату, специально освобожденную от мебели и окрашеную в стерильный белый. Лиз пронеслась в умопомрачительном па прямо перед объективом, что я рефлексивно протянул руку к

Моника бросила поднос на стол и расплакалась. Она не понимала, почему должна работать ещё и завтра, в не свою смену. И это в день, когда Рикардо везет ее в Рим! "Люсия могла бы поговорить об этом со мной, а не ставить ультиматумы синьору Энцо!" - мысленно негодовала Моника, перекатывая по пустой чашке остатки кофе. - Моника, посетитель! Это кричал синьор Энцо, владелец кафе - человек

Маурицио поставил перед приятелем "Перони", а сам взялся за мытьё стаканов: Вероника умудрилась купить дешевое средство для мытья посуды и теперь все стекло было в радужных разводах. "Вечно у нее что-то не так, тупоумная экономистка. Целый ящик этой дешёвой дряни!", - думал Маурицио, глядя на приятеля. Жан-Лука залпом выпил полбутылки, отрыгнул и уставился на свою руку. Он

Абу-ль-Аля сидел под стеной в тени оливы и слегка раскачивался в стороны. К нему подошёл богато одетый человек и, оглядевшись по сторонам, обратился к мудрецу. - Приветствую тебя, о достославный Абу-ль-Аля. Я купец из Алеппо, но и туда дошла весть о твоей мудрости и... - Покороче, - прервал купца Абу-ль-Аля. - Да, прости, о мудрейший. Скажи, могу я задать тебе один вопрос? - Задавай, если он у

К стоявшему с распростёртыми руками Абу-ль-Аля подлетел орёл и, бросив к ногам слепого серну, уселся на остроконечный камень. - Ты не полетишь, человек, - сказал орёл. - Мне это и не нужно, - ответил Абу-ль-Аля и чихнул. Он двадцать дней удерживался от принятия пищи и теперь запах козы щекотал его обоняние. - Но и ты, птица, не получишь ответ на свой вопрос, если не уберешь от меня это животное.