І не знал той віщун...

І не знал той віщун, віщування свого,

Що лине його міць, із світу цього.

—Тілько знал що біда наступає.


Тому відал віщун, кому знання те дать,

І прийде той юнак, буде знання благать.

—В віщуна сива-вуса благає.


Той віщун він навчив, юнака своєго,

І кришталі минулого, чтити цього.

—І юнак все новітнє приймає.


Юнак став віщуном, і чекає кнутом,

Коли старий віщун, відійде за світом.

—Коли кине його, він не знає.


Але той сива-вус, він сидить на столі,

Як король королів, у тім троні в теплі.

—Так кончину сидить дожидає.


Та не хоче юнак, того дня він чекать,

І він зілля пошле, щоб діда похилить.

—І віддати у світ що подбає.


Та кришталі закону, неугодні їм цьому,

«Треба життя дідів, поважати усьому».

—Тому хлопець їх теж поламає.


І слабіє той дід, на руках юнака,

І сумує юнак, хоч створив сам ознак.

—У руках отой дід засинає.


Но як дід сива-вус, свої руки здійма,-

Із останньою силой, його обійма.

—І сльози його витирає...


І не знал той віщун, віщування свого,

Що лине його міць, із світу цього.

—Тілько знал що біда наступає.


Початок 2023р.

Nikita
Опубліковано: 16 січ. 2024. 19:06
0 коментарів
Коментарів немає! Ви можете написати перший коментар до цієї публкації!