Сонце гралось у переливах гірського струмка, схованого у багряному лісі. Вода хлюпотіла і розсіювала бризками легку прохолоду між камінням, тому в яру було завжди волого і мокро. Так свіжо, після теплих сонячних днів. Тут можна було сховатись між густих кленових крон, листя яких потроху осипалось червоним килимом під ноги. Бйорн озирнувся довкола… Він знав це місце. Вони бігали тут із Алом,будучи ще малими хлопчиськами. Раптом його шарпнули за рукав і він повернувся. Перед ним стояв Ал. Йому було років десять. Рудий, поцяткований ластовинням, без одного переднього зуба. Він випав, бо був

Хотіла йти вперед - та все кочусь назад... Не можу знайти відповідь: " Як побороти страх?" В коханні, в роботі, в побуті - і всюди, я одна... Немає навіть подруги: така біда моя! Якісь неначе крутяться, ті люди навкруги, Та серед них, я, як не я - кочусь з життя гори. Блукаю в днях я відчаю, б'юсь об стіни ран... А хотілось жити повнісіньким, щасливим тим життям! І поки люди поруч вже знають, що й куди, Я поверну ліворуч: і знову не туди! Праворуч: теж немає цілі для життя... Напевно: доля моя, звертати не туда! Хапаюсь за можливості, знайти в житті талант... А люди їдуть в

У нас у місті є одна місцина, яка з самого дитинства приваблювала мене. Це старий парк атракціонів. Там просто чарівно, особливо вечорами, коли вмикається ілюмінація і все іскриться і вибухає яскравими лампочками. Грає музика та чутно сміх... Я все мріяла, як я прийду туди і спробую всі атракціони по черзі і на десерт залишу собі той мій улюблений. Стару карусель. Вона така велика, що на ній можна кататись навіть дорослим. Вона крутиться по колу, світиться у темряві і ще грає ця музика, ну знаєте як у музичній скриньці. Але найцікавіше те, що там є крилаті коні так саме вони Пегаси

Чим ж ти мене таким зачепила зачаклувала ? Наче пила нашинкувала . Наче кувалда чим ж ти мене таким довбанула вибила землю з під ніг ? На тиждень молюся блаженно сім днів і як навіжено б ущент не спітнів - боюсь цим вже біль не вгамує

Рослину кріплять бджоли дощ та сонце . Усе живе тікає від звір'я . Комусь потрібні гроші як ресурси . А нам з тобою - тільки ти і я . Імперії веде робоча сила раба хазяїн підганяє йти . Для когось все - містерія щаслива . А в нас з тобою - тільки я і ти . Хто як що не казав би дійсно : воля усім нутром тікає від тюрми для когось тісно - це коли вже двоє . А в нас з тобою є лиш тільки ми . Любові механізм простий на вигляд : для неї він для нього лиш вона . І вип'ють кров і кров'ю сльози виллють . Знайомі й решта й це з тобою нам : у грудях б'є стабільно неспокійно коли

" Не бути або буть Джульєтті та Ромео ? " Одразу всі ідуть сюжети паралельно . Отелло Дездемоні : " Чи ти молилась на ніч ? " " Мій негре невгамовний ясна річ ясна річ : з Буття до Одкровення псалми перешурстіла . То не моя провина а Вільяма Шекспіра : це він своїх сюжетів від Біблії набрався . Там яблука - всі жерти а як валить - на баб все . І як такі мерзенні намислились ідеї ? " В кунсткамерні музеї задрипані шедеври !! Нікого не дивують скелети під ногами з ефектів Голівуду : і де той бідний Гамлет ?

Клянусь на Біблії - мінету не було . Я з ним не самовисувавсь на другий термін : хіба б суспільство шанс поблажкою дало ? Народ - не дурень попри висновки ретельні . Клянуся матір'ю - було все навпаки . Вона сама між ніг Пандорою безодня : кружили мозок полосатими зірки від Місіпісісіпі аж до Арізони . Рубаю матку - перевірте поліграф : кажу як є мені нема чого лякаться . Так демократів ще ніхто не обіграв . Чи ви не знаєте отих республіканців ? І на коліна би чого було ставать та зводить наклеп ? Ну ніяк не розумію : їй ще рукою тою йти голосувать а голова по ноги вся у вазеліні .

Сира земля справляє мов любов останнє перше враження на трупа тепер для нього в цілім світі лиш вона - єдиний ліками бальзам : всі разом ляжем і розчинимося з часом ніби гроші у банкрута а він би й небо як сулили синьо-сьоме звідти ввік не вилізав . Науки здавна винаходять випробовують безсмертя еліксири . І хай-но зовні б навіть зомбі-апокаліпсис злякать усіх настав : заритись далі зневажать і не зважать на це в землі сирій і сірій , немає марно мови - в надра знов виснажливо навколішки вростать діагонально перпендикулярно вертикально чи горизонтально . Вдається дивом і не кожному далеко

Прийди до мене - в обійми мої впийся: Немає більш надійного плеча! І дотикам моїм відраз відкрийся - Дай волю ти віддатись почуттям. Не матимемо сили зупинитись, Не буде часу в нас іти назад. І раз за разом вустами ми тулитись - Будемо, й грітись поглядом в очах. Хотілося б щоночі та щоранку, Тебе стрічати поглядом страсним. Не бачить волі й тиші до світанку, В несамовитих обіймах тонучи рясних... Чого ж не йдеш до мене в мої ночі? Чому не бачиш шляху де любов? В коханні тонуть мої ясні очі... Та ти не бачиш й краплі - знов і знов!

Гратись в рулетку голодним патроном мудро не наодинці блазень завертить корону під троном : " Був король - мерво у дірці ! " Трупів злиття крізь кров і пластик - гній аж виходить рікою : рухами пальців зброю скласти вміє не кожен військовий . Хтось Архімеда хтось Піфагора школи завчав теореми : лихо химерне біда - не горе горе - уже не проблема . Горя моря і проблеми і біди нервом поет заримовує : доле моя нев'єбенне лібідо ледве вдається вгамовувать . Вийти назовні й вити на сонце в небі ніби на місяць : як тільки в голову план не прийшов цей дивний до мене раніше ? Витримать

Бути безсмертною - цікаво перші тисячоліття. Далі - стає нудно. Нестерпно нудно, до оніміння в животі. Морана зітхнула, повільно опускаючись на вершину високої колони, свого зруйнованого святилища. Темрява навколо розсіялась, наче вислизаючи з під тіла богині. Втікаючи, наче шкодливий кіт, у передчутті чогось не хорошого. Що ж ми будемо робити сьогодні? - вголос запитала вона, підіймаючи голову до миготливих душ над нею. - Одне і те ж щоразу? Заскочимо до живих, глянемо що в них там і як? Поблудимо якимись невідомими місцинами? Богиня розсміялась сама із себе. Кого я дурю? “Невідомі

Відкрились очі а навколо тільки темрява самотньо-чорна нескінчена порожнечею і треба рухатися в ній настільки впевнено аби не злитися у цілісно приречене . Відкрились двері а за ними вікна з ґратами холодні стіни із підлогою і стелею : захочеш пити - може з неба щось накрапає і тут вже гріх не уявить міраж пустелею . Відкрились землі кораблям за океанами планети зорі різні паралельні виміри і лиш кохання щедро гоїть серце ранами : як вже занурило - ану попробуй винирни . Відкрите серце невгамовне і палаюче знаходить відгук разом з ним втрачає ритміку безмежну темряву крізь себе спопеляючи і