Про що мова? Пора визнати що сучасна українська література переживає різносторонню кризу. Ситуація складається так, що перспективи для молодих талановитих авторів стають все більш стислими: ринок літератури розкиданий і неконтрольований, авторське середовище надто локалізоване. Сучасна українська
Проблеми гендерного характеру існують стільки ж часу, скільки існує саме поняття статі. Поглиблюючись у вивчення історії даних проблем, можна знайти багато прикладів з кожного покоління, ще від часів коли людство жило у печерах. Що цікаво, основи цих проблем були сформовані якраз у ті часи, шляхом
Про серіал "Твін Пікс" я вперше почув ще років чотири тому, коли ознайомлювався з різноманітною психоделічною творчістю. Саме тоді я подивився фільм "Малхолланд Драйв", який окрім нових вражень приніс мені ще й нотку ностальгії за улюбленою грою "GTA San Andreas", яку
Благаю благаю благаю благаю : з'єбися !!!! Мене тільки бісить уся твоя магія вбивча : вчепилась мов той маніяк аби шанс не прогавить . З'єбися з'єбися з'єбися з'єбися : благаю !!!! Благаю з'єбися !! З'єбися благаю !! Уйобуй !!!! Любові шаленої підсумок вийшов хуйовим : це ж треба таке ювелірно зуміть проєбати . Ти знову невинна ? Пизду застрижи целібатом . З'єбися уйобуй пиздуй якнайдалі й надовго : міцного знайди собі правильного молодого . Такого хто вилиже сраку з усім що крім неї . Як я заєбався страждати цією хуйнею !!!! Благаю уйобуй пиздуй : та
_q_b_d_p_
Опубліковано: 31 травень. 2024 22:30
І не видно кінця ані краю Тим думкам, що про тебе щепочуть, Коли сонячний ранок світає, Коли стеляться зоряні ночі. Між акордами пісні, що грає, Між рядками думок поетичних Твої очі знайду і згадаю Як любила згубитися в них. Так, ти там, де кордони між нами І майбутнього може й немає. Але не описати словами Як я близько тебе відчуваю.
filonenko07
Опубліковано: 16 травень. 2024 18:27
Мій улюблений колір - зелений Як відтінок знайомих очей. Що натхненно говорять до мене Про вагу понадземних речей. В тій зеленій безодні блукаю Наче дикий поранений звір. Тихий біль у собі відчуваю, Чимось мокрим затьмарює зір. Як люблю я той колір зелений... Так жорсткого жартує життя. Сяють очі ті, та не для мене. Інша знайде у них відбиття.
filonenko07
Опубліковано: 16 травень. 2024 18:15
Сьогодні день такий собі, вчора був і краще. Час летить, як вітер в полі, а ти усе ледачиш. Вставай, ходімо! Маю план покраще, ніж навчання. Я маю місце там одне, де маєш щастя ти, і радість. Можливо, все не дуже справжнє, але ходім, поглянеш! Хоч ти, напевн, не фантазуєш, але ідеї маєш. Просто подумай, чи ти можеш усе колись змінити? Можливо щойно ти побачиш свою заповітну мрію. І радість твоя, і усмішка з'являються в один момент. А мрія твоя, що ти бачиш — вона впаде і зникне. Все. Засмутишся ти, заплачеш, що мрії не будуть тут зáвжди. І скоро зникне твій настрій, та не радітимеш ти
vitshymin
Опубліковано: 16 травень. 2024 00:34
Хочу шлюб дітей та чоловіка. Хочу готувати для них, прибирати, Хочу піклуватись. Хочу, бо до цього я звикла. Я хочу. Я буду робити все, щоб заслужити на кохання. Хоч і чути «залиш мене, у мене футбол» А я продовжу робити усе. Я буду принижуватись до останнього. Така моя доля — я жінка. Нічого спільного з людиною. Людина ж не квітка. Я хочу виховувати дітей. Я хочу за ними доглядати. Сама. Бо для чоловіка це ганьба. Я буду міняти підгузки, паралельно помішуючи кашу, а деколи підмиваючи підлогу. Я буду, я хочу, я потребую цього. Я хочу носити прикраси, та обирати серед штанів сукні. Я хочу
ronni
Опубліковано: 14 травень. 2024 20:56
Ти мені завжди одним єбала нерви : " Знову майже зовсім не задовільняє !! " І єбати став я краще - що аж вмерла а тепер від інших органів линяю . Як уже-таки спіймають та засадять - невідомо ще чого зі мною зроблять : я твоє бажання виконав останнє чи не все тобі так треба і було блядь ? Через горе стану скоро некрофілом : відкопаю тіло замуміфікую й зможу жити - не тужити мов в тих фільмах де кінець аби щасливим був слідкують . Ти мені завжди одним єбала мозок я занадто близько серцем увібрав це . Тож сама сповна відчуєш лакрімозу - хай твій голий труп не стогне від вібрацій
_q_b_d_p_
Опубліковано: 10 травень. 2024 23:18
Молитву від серця Бог чує - не квапся ночами лягти . Руками роками дрочу я а перед очима лиш ти . Твій образ молитву " Наш Отче " мені заміняє й псалтир у інше повірить не хочу : який біса мать Дух Святий ? Дрочу наче проклятий небом як проклятий грім мене вбий : відбий мені руки Венеро своє щось зі мною роби !! Раби багатіють думками що шлях на свободу - це міф і радо брудними руками неволі стругають синів . Дрочу - аж кулак посинішав та порох у порах ще є : людина за себе сильніша як впала і знову встає . У кішки життів кажуть дев'ять . Для мене таке - не межа : нехай собі
_q_b_d_p_
Опубліковано: 17 кві. 2024 00:52
Люба мене зґвалтувала страшна невідома . Де тепер серце сховати подалі від дому ? Ти уже їсти й на ніч себе приготувала : інша на рівному місці мене зґвалтувала . Дибом волосся в досвідчених судмедекспертів : дивом вдалося втікти - бо дійшло б і до смерті . Чим тепер маю у хаті витримувать спокій ? Що я зробив їй не так цій тваринній істоті ? Люба мене зґвалтували шляхом неприродним . Слід жити далі нічого із тим не поробим : час залікує це станеться точно всі рани . Зорі знов з неба тобі моїй пташечці ранній . Люба мене зґвалтували : що сталось - те сталось . Треба скоріш між тире кожну
_q_b_d_p_
Опубліковано: 14 кві. 2024 22:32
Минуло декілька сторіч страждання Етюдів лячних, хтивих, з нотками бажання, Із присмаком металу на ключиці. Тінями сновидінь твій силует насниться. Шафран і тьмяний запах коріандру, Мов мавкою або лісницею, з тугой Розільється дурманом у танку примарном. Твій погляд хижий кольорів природ. Обряд на обрії сузірь, сплетем вінок - З зірок, турбот та існування. Чому ніхто з макабричних істот Нам не сказав: "Як жити у незнанні?" Відкривши очі поглядом шукаю Й тебе знайшов дрімаючу у тиші. Зірки вночі нам файну пісню нашептали Думками в голові відлунює гарніше.
zp_writer
Опубліковано: 14 кві. 2024 19:39
Ох люба Марі, Погоджуюсь з Вами, що час– Це вода, що ллється крізь пальці. І, як не дивно, та нам з Вами вже восьмий десяток. Та тільки Ви вже в поважному віці, мені от і досі сімнадцять.. Але як незмінна личина моя, Так і незламні мої почуття. Я знаю, Вам лячно вмирати, І хоч Ви й не тямите досі, але тут на Вас хоча б чекатиму я. Подумайте, люба, чи страшно було дивитись, як гучно плаче кохана? А розуміти, що ти не зможеш її врятувати? Але я більше не плачу, вже не кричу, Тепер я маю надію, маю мету. Я, Вас моя люба, на інший бік проведу.
Mu_Quing
Опубліковано: 11 кві. 2024 19:37
Чи минеться це колись? Може доля то така? Недотепи, простака. Лине сивим горностаєм у бездонне забуття Хто стріляє, той впаде, Спис ворожий не підніме! Трохи сенсу закладе Трупом блідим в полі сірим. Не мені судити час, Що спроможний вбити горем. Сум судомний, мов міазм Ринув у свідомість... хто я...
zp_writer
Опубліковано: 11 кві. 2024 14:30
Сміюся, хоча й біль дере у грудях, От от розтане він в глухій імлі. Мільйоном крапельок на зелені трави, Однак не байдуже мені. Що всесвіт той ховає в тінях Сумних, обпалених зірок? В думках безхатька у неріднім краї. Тих сліз солоних звивистий танок.
zp_writer
Опубліковано: 09 кві. 2024 13:50
1 ... 11 12 13 14 15 16 17 18 19 ... 33