Глава 11
Прокинулася від верещання будильника та крику мами з кухні, щоб негайно вставала, бо вже спізнююся. Зиркнула на годинник, що стояв на тумбі біля ліжка, – дійсно спізнююся. Виповзла з-під ковдри, книга з гуркотом упала з постелі, а я аж уся здриґнулася від несподіванки. Учора таки заснула з книгою, але цей звук допоміг прокинутися. Швидко вдягнулася в те, що першим потрапило під руку.
– Добрий ранок, мамусю, – привіталася я, поцілувавши її щоку, та сіла снідати.
– Доброго, донечко! Щось ти пізно сьогодні прокинулася, не спізнишся?
– Ні, якраз устигаю.
– Іринко, тільки ти розчесати волосся забула. Чи це зачіска в тебе така?
– От халепа, тепер точно спізнюся!
Поки чесала свої три пасма, вирішила, що не зайвим буде запитати про роботу. Мама зовсім стомлена, а тільки початок дня. Та моє питання так і залишилося без відповіді.
