Приятель, уезжая в Канаду, оставил собственные переводы поэзии венгерской поэтессы Шанды Пуэцоши (Будапешт) из ее цикла "Хламидиоз" (1989-1991). Просил представить общественности. Публикую. Толик... Толик признался, что недавно был в Москве. И не заехал! Так вот друг. Я спросил Толика, не для того ли он приезжал, чтобы разыскать свою венгерскую бомжиху Шанду Пуэцоши. Толик ничего не ответил. А я не сомневаюсь, что именно из-за нее. Не заехал. Спасибо, Толик, друг. Собирался бросить это дурацкое занятие с публикацией стихов этой странной дамочки, но подумал, что кому-то этот цикл,

Приятель, уезжая в Канаду, оставил собственные переводы поэзии венгерской поэтессы Шанды Пуэцоши (Будапешт) из ее цикла "Хламидиоз" (1989-1991). Просил представить общественности. Публикую. Спросил у Толика, откуда у него эти стихи. Он сказал, что в году 93-м или 4-м Шанда приезжала к ним в НИИ стали, они познакомились, узнали, что оба любят поэзию и венгерка дала Толику тетрадку со стихами собственного сочинения. Потом женщина как-то неожиданно исчезла, и тетрадка осталась у Толика. Я спросил, спал ли он с ней. Не с тетрадкой, с Шандой Пуэцоши. Толик ответил, что нет. Не знаю, не

Приятель, уезжая в Канаду, оставил собственные переводы поэзии венгерской поэтессы Шанды Пуэцоши (Будапешт) из ее цикла "Хламидиоз" (1989-1991). Просил представить общественности. Публикую. Толик, успехов тебе в Виннипеге. "Была пизда, теперь цветут каштаны", 1991 (Перевод - Анатолий Ващенин) Как мы плакали... Как это было по-настоящему... Янош... Дорогой наш товарищ... Товарищ Кадар... Сознание дважды теряла... Кошелек один раз... Девственность сохранила... Удивительно даже... Лучше бы наоборот... Кошелек нужнее... Как выжила?.. Удивляюсь... Все так странно... Теперь не

РАЗБОЙНИК И ОТШЕЛЬНИК Джунгли закончились и на открывшейся равнине, над обрывом, под которым протекала узкая река, Бо Чи увидел хижину отшельника. Он, не мешкая, пошел прямо к ней. Верно, заприметив Бо Чи, из хижины вышел опиравшийся на посох, но ещё достаточно молодой мужчина - сам отшельник Мель Ти Шонг. - Приветствую тебя! - окликнул гостя Мель Ти Шонг. - Я Абибас, - сказал Бо Чи. - Ты знаешь меня? - Абибас-разбойник, - уточнил отшельник. - Жители окрестных деревень много пострадали от тебя. Бо Чи подошёл вплотную к отшельнику и выхватил у того его посох. - Трусливые дикари. Они и должны

Когда они начали встречаться, никто не понимал, как между этими, такими разными двумя, вообще могло что-то быть. Где и как нашлось то общее, что их соединило. Она, такая изящная, прямая, заострённая, и он - сплошное "это", и то лишь в моменты, не заполненные сквернословием. Сейчас они сидели за столиком у входа в кафе Джованни Куккаро. Джовани... Кстати, на прошлой неделе он купил себе новую "Лянчу" - вон она стоит, голубая, с розовым отливом. Так вот, Джованни не находил себе места, когда видел их вместе. - Эта белецца чем-то, явно, отравилась, когда не видит, с кем

місяць яскравий, усмішка сильна, ти неймовірна, цікава, красива. твої очі мудрі, вони не прості. я завжди дивуюсь твоїй красі. думок багато в моїй голові, ти так важлива в моєму житті. можливо, і місяць не такий мальовничий, як голос твій ніжний, він яскравіший. і я не знаю, що ти відчуваєш, можливо, ти порожня є до мене. та це мені ніяк не заважає, ти все така ж чудесна, як той місяць. не думати про тебе я не можу, хоча в житті хочу уникнути твій погляд. ти так цікава і водночас однотипна, хоча це слово тóбі не пасує. та ні, я помилилась, ти не однотипна. ти просто є стабільна, стабільно

Котлети рум’янилися на сковорідці, наповнюючи кухню приємним запахом. Сьогодні я була надто втомлена, щоб мати бажання готувати. Мої ноги гуділи, а спина нила. Котлети пригоріли. Але байдуже. Чи буде йому до цього діло? Чи помітить узагалі? Може, трохи побурчить через підгорілу скоринку. Але цікаво, що б засмутило його більше: пересмажені котлети чи те, про що я мовчу? Спроба врятувати вечерю, зменшивши вогонь, була очевидно невдалою. Я присіла, ніби вперше за день, і на мить задумалася. Що я маю після 20 років подружнього життя? Гостинку, двох проблемних підлітків і роботу 5/2. Ну і

Жив Князь Переп'ят, у князівстві Не мало добра він зробив, За життя своє у суспільстві Військовому шану схопив. Но вже він три роки воює У дальній країні, важко Дружина-ж то серцем горює Не маючи звістки давно. Тож військо збирає, у дворі Словами побуджує йти В походи далекі,- по зорі Знайдемо Князя соколи.. Гніздо покидають, по полю Вбачають великі війська, Всі мужі не в страху, до бою Мечі дістають, а вона - Дарований лук, в Переп'ята Стрілою у серце не зна Що муж це приїхав, завзято Його на колінах трима. Він очі заплющив, у землю Душа відійшла назавжди, Вона без вагань у цю

По світу гуляють мільйони щемливих оповідей про те, як собаки стають членами родини. Я ж хочу розповісти вам свою історію, в якій я стала членом сім’ї собаки. Це відбулося навесні. В той день з самого ранку все пішло не за планом. По-перше, попри невтішні прогнози погоди, в моє місто завітало весіннє сонечко після трьох тижнів набридливої мряки. По-друге, мій хлопець, у якого сьогодні був День народження, вирішив розірвати наші багаторічні стосунки. Ми почали зустрічати на першому курсі університету. По його закінченню він отримав пропозицію стажування за кордоном і пообіцяв повернутися за

«Нарешті Іванко натрапив на годну дівчину,» — подумала баба Надя сидячи у себе на балконі і спостерігаючи, як її сусід зверху витягає з багажника машини важкі коробки. — «А то все одні шльондри бідолашному попадалися». Вона тяжко зітхнула і перевела свій погляд на вікно сусіднього будинку, де цілувалася пара закоханих. Молодому хлопцеві дійсно не щастило з представницями протилежної статі. Галька була курвою, яку цікавила тільки його зарплата, Інка – тягалася з іншими чоловіками по ресторанах і виправдовувала то все роботою, а про Маруську, яка оформила на нього кредит і зникла, взагалі не

ЗВОРОТНІЙ ЗВ’ЯЗОК Роман Магрук Умань, Україна [email protected] ПЕРША СЕРІЯ ІНТ. СЕСІЙНА ЗАЛА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УРСР – БАЛКОН - РАНОК ТИТР «Серпень, 1990» Вид з балкону на повністю заповнену депутатами залу засідань Верховної Ради УРСР. З п'яти місць в президії під гербом УРСР та скульптурою Леніна зайнято чотири, разом з ГОЛОВУЮЧИМ (50). ГОЛОВУЮЧИЙ Прошу поіменне голосування, тільки поіменне голосування. Прошу технічні засоби. Голосуйте. Пікаючи, звучить відлік голосування. Один з небагатьох присутніх на балконі – чоловік з густою шевелюрою, в джинсовій тенісці – уважно дивиться в

Синички Роман Магрук Надя достала из кошелька розовую купюру и протянула её через плечо впереди сидящего мужчины: - Передайте, пожалуйста. Маршрутка была забита до отказа и Наде пришлось изловчиться, чтобы, держась рукой с кошельком за штангу поручня, встать и на вторую ногу. Кто-то больно ткнул локтем в спину. - На остановке! - окрикнули водителя впереди. Маршрутка сбавила ход и, с прерывающимся свистящим звуком, остановилась. - Сдачу с двухсот передайте, пожалуйста, - стараясь погромче сказала Надя. «С двухсот сдачу» - повторили несколько удаляющихся голосов впереди. «Передал уже…передал» -