Приятель, уезжая в Канаду, оставил собственные переводы поэзии венгерской поэтессы Шанды Пуэцоши (Будапешт) из ее цикла "Хламидиоз" (1989-1991). Просил представить общественности. Публикую. Толик прислал канадских сладостей (и не сладостей тоже)). Вкусно. Не все понятно, но все вкусно. Спасибо, Толик. Инцидент с его необъявленным визитом в Москву считаем исчерпанным. Толик выслал электронкой ещё несколько переводов стихов Шанды. Как он сказал, тех, которые ему особенно дороги. Ладно, Толик, опубликую позже. Ещё... Толик дал мне номер мобильного этой женщины - самой Шанды Пуэцоши!

Приятель, уезжая в Канаду, оставил собственные переводы поэзии венгерской поэтессы Шанды Пуэцоши (Будапешт) из ее цикла "Хламидиоз" (1989-1991). Просил представить общественности. Публикую. Толик... Толик признался, что недавно был в Москве. И не заехал! Так вот друг. Я спросил Толика, не для того ли он приезжал, чтобы разыскать свою венгерскую бомжиху Шанду Пуэцоши. Толик ничего не ответил. А я не сомневаюсь, что именно из-за нее. Не заехал. Спасибо, Толик, друг. Собирался бросить это дурацкое занятие с публикацией стихов этой странной дамочки, но подумал, что кому-то этот цикл,

Приятель, уезжая в Канаду, оставил собственные переводы поэзии венгерской поэтессы Шанды Пуэцоши (Будапешт) из ее цикла "Хламидиоз" (1989-1991). Просил представить общественности. Публикую. Спросил у Толика, откуда у него эти стихи. Он сказал, что в году 93-м или 4-м Шанда приезжала к ним в НИИ стали, они познакомились, узнали, что оба любят поэзию и венгерка дала Толику тетрадку со стихами собственного сочинения. Потом женщина как-то неожиданно исчезла, и тетрадка осталась у Толика. Я спросил, спал ли он с ней. Не с тетрадкой, с Шандой Пуэцоши. Толик ответил, что нет. Не знаю, не

Приятель, уезжая в Канаду, оставил собственные переводы поэзии венгерской поэтессы Шанды Пуэцоши (Будапешт) из ее цикла "Хламидиоз" (1989-1991). Просил представить общественности. Публикую. Толик, успехов тебе в Виннипеге. "Была пизда, теперь цветут каштаны", 1991 (Перевод - Анатолий Ващенин) Как мы плакали... Как это было по-настоящему... Янош... Дорогой наш товарищ... Товарищ Кадар... Сознание дважды теряла... Кошелек один раз... Девственность сохранила... Удивительно даже... Лучше бы наоборот... Кошелек нужнее... Как выжила?.. Удивляюсь... Все так странно... Теперь не

РАЗБОЙНИК И ОТШЕЛЬНИК Джунгли закончились и на открывшейся равнине, над обрывом, под которым протекала узкая река, Бо Чи увидел хижину отшельника. Он, не мешкая, пошел прямо к ней. Верно, заприметив Бо Чи, из хижины вышел опиравшийся на посох, но ещё достаточно молодой мужчина - сам отшельник Мель Ти Шонг. - Приветствую тебя! - окликнул гостя Мель Ти Шонг. - Я Абибас, - сказал Бо Чи. - Ты знаешь меня? - Абибас-разбойник, - уточнил отшельник. - Жители окрестных деревень много пострадали от тебя. Бо Чи подошёл вплотную к отшельнику и выхватил у того его посох. - Трусливые дикари. Они и должны

Когда они начали встречаться, никто не понимал, как между этими, такими разными двумя, вообще могло что-то быть. Где и как нашлось то общее, что их соединило. Она, такая изящная, прямая, заострённая, и он - сплошное "это", и то лишь в моменты, не заполненные сквернословием. Сейчас они сидели за столиком у входа в кафе Джованни Куккаро. Джовани... Кстати, на прошлой неделе он купил себе новую "Лянчу" - вон она стоит, голубая, с розовым отливом. Так вот, Джованни не находил себе места, когда видел их вместе. - Эта белецца чем-то, явно, отравилась, когда не видит, с кем

місяць яскравий, усмішка сильна, ти неймовірна, цікава, красива. твої очі мудрі, вони не прості. я завжди дивуюсь твоїй красі. думок багато в моїй голові, ти так важлива в моєму житті. можливо, і місяць не такий мальовничий, як голос твій ніжний, він яскравіший. і я не знаю, що ти відчуваєш, можливо, ти порожня є до мене. та це мені ніяк не заважає, ти все така ж чудесна, як той місяць. не думати про тебе я не можу, хоча в житті хочу уникнути твій погляд. ти так цікава і водночас однотипна, хоча це слово тóбі не пасує. та ні, я помилилась, ти не однотипна. ти просто є стабільна, стабільно

Котлети рум’янилися на сковорідці, наповнюючи кухню приємним запахом. Сьогодні я була надто втомлена, щоб мати бажання готувати. Мої ноги гуділи, а спина нила. Котлети пригоріли. Але байдуже. Чи буде йому до цього діло? Чи помітить узагалі? Може, трохи побурчить через підгорілу скоринку. Але цікаво, що б засмутило його більше: пересмажені котлети чи те, про що я мовчу? Спроба врятувати вечерю, зменшивши вогонь, була очевидно невдалою. Я присіла, ніби вперше за день, і на мить задумалася. Що я маю після 20 років подружнього життя? Гостинку, двох проблемних підлітків і роботу 5/2. Ну і

Жив Князь Переп'ят, у князівстві Не мало добра він зробив, За життя своє у суспільстві Військовому шану схопив. Но вже він три роки воює У дальній країні, важко Дружина-ж то серцем горює Не маючи звістки давно. Тож військо збирає, у дворі Словами побуджує йти В походи далекі,- по зорі Знайдемо Князя соколи.. Гніздо покидають, по полю Вбачають великі війська, Всі мужі не в страху, до бою Мечі дістають, а вона - Дарований лук, в Переп'ята Стрілою у серце не зна Що муж це приїхав, завзято Його на колінах трима. Він очі заплющив, у землю Душа відійшла назавжди, Вона без вагань у цю

По світу гуляють мільйони щемливих оповідей про те, як собаки стають членами родини. Я ж хочу розповісти вам свою історію, в якій я стала членом сім’ї собаки. Це відбулося навесні. В той день з самого ранку все пішло не за планом. По-перше, попри невтішні прогнози погоди, в моє місто завітало весіннє сонечко після трьох тижнів набридливої мряки. По-друге, мій хлопець, у якого сьогодні був День народження, вирішив розірвати наші багаторічні стосунки. Ми почали зустрічати на першому курсі університету. По його закінченню він отримав пропозицію стажування за кордоном і пообіцяв повернутися за

«Нарешті Іванко натрапив на годну дівчину,» — подумала баба Надя сидячи у себе на балконі і спостерігаючи, як її сусід зверху витягає з багажника машини важкі коробки. — «А то все одні шльондри бідолашному попадалися». Вона тяжко зітхнула і перевела свій погляд на вікно сусіднього будинку, де цілувалася пара закоханих. Молодому хлопцеві дійсно не щастило з представницями протилежної статі. Галька була курвою, яку цікавила тільки його зарплата, Інка – тягалася з іншими чоловіками по ресторанах і виправдовувала то все роботою, а про Маруську, яка оформила на нього кредит і зникла, взагалі не

ЗВОРОТНІЙ ЗВ’ЯЗОК Роман Магрук Умань, Україна [email protected] ПЕРША СЕРІЯ ІНТ. СЕСІЙНА ЗАЛА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УРСР – БАЛКОН - РАНОК ТИТР «Серпень, 1990» Вид з балкону на повністю заповнену депутатами залу засідань Верховної Ради УРСР. З п'яти місць в президії під гербом УРСР та скульптурою Леніна зайнято чотири, разом з ГОЛОВУЮЧИМ (50). ГОЛОВУЮЧИЙ Прошу поіменне голосування, тільки поіменне голосування. Прошу технічні засоби. Голосуйте. Пікаючи, звучить відлік голосування. Один з небагатьох присутніх на балконі – чоловік з густою шевелюрою, в джинсовій тенісці – уважно дивиться в