Дратує кома точку неповернення : тунель тире чергуючи сигнал рукою б'є - відповідальність вербина завис реанімації фінал . В хірурга хер на медсестру та смокче вже тече сама - пора мінять тампон : душа літає дивиться кіно сюжет і сипле карамелевий попкорн . Скажений Путін розбомбив підстанцію геть шок - вручну продовжувать спасать БДСМ те й це підносить тацею : КЦ в якій руці зажав пацак ? Здають Іуду Богу нерви в кожного та Каспер ще хапається за стіл : він мамине так молочко обожнював а тут - дефібриляторний застій . Патологоанатом доля втрутилась Петрович вітчизняний Маск Ілон

Приятель, уезжая в Канаду, оставил собственные переводы поэзии венгерской поэтессы Шанды Пуэцоши (Будапешт) из ее цикла "Хламидиоз" (1989-1991). Просил представить общественности. Публикую. Толик попал в больницу... Его... пишу уже как Шанда. Его арестовала полиция за подозрение в хранении наркотиков. Толика! Абсурд. Толик тоже так посчитал, перенервничал и оказался на больничной койке. Говорит, что это дорого, так как его страховка не покрывает этот случай. Вот тебе и Канада. Толик и наркотики. Глупее не придумаешь. В общем, видимо, у Толика началась темная полоса. Надеюсь, она

Пролог «Життя – складний і довгий шлях, сповнений перепон та важких рішень. Кожен крок у ньому має свої наслідки, відповідальність за які нести лише тобі. Ніхто не прийде й не допоможе розв’язати проблеми, проте якщо залиша- тися людиною – усе буде простіше» – Ну й жах вони видряпали на надгробку. Чоловік стояв сам у повній темряві посеред кладовища, розглядаючи могилу. Тільки місяць світив йому в обличчя й відбивався в темно-синіх очах. На вигляд йому було років сорок. Високий, стрункий, атлетичної статури, він був одягнений у чорну лляну сорочку та легкі темні штани. На ногах – лаковані

Ледь вгамомує манду мудра старість літ . Ноги вісімкою йдуть дуги ставлять слід : дефіле пизди філе - наймодніший писк машинально кіт в таке б мишеня вчепивсь . Вік хмурити молодняк вже відцвів своє : не несе ніхто букети нарцисові а єбатися кортить-закорочує - пекла кіл картина стала пророчою . Перевірити чи шанс ще не всереться перед дзеркалом в дівчачій істериці : вміло милим сказом нерви розхитувать карту хитро розіграть на рахітові . У калюжу сіла хлюпає пошепки : " Ну хоч виєбе таке може бомж який ? " Та бомжовський хуй манав діять стоячи : упіймай вай-фай - включи Арестовича

Случилось сегодня фигня: Нашел 47. Оказалось - исключительно для меня Теперь не знаю, что с этим делать - Принять, отвернуть, проигнорировать, разменять на мелочь Живёшь такой, не думаешь, что что-то там истекает, Тает, плавится, между пальцев сыпется, убегает. А потом момент наступает и оп - всё, трындец: Ничего за плечами, впереди сумрак и вокруг какой-ни какой, а, все ж, пиздец Но я не жалуюсь, нарекать не на что, дело делаю - Просто так, в слова балуюсь, Вычиняя из семи сорОк нечто на тапки белые.

У человечества о жизни знании история простая Декларативная идея так звучит: Прожить старайся, никого не предавая. А если предал - совесть пусть молчит. Доверие питай, не признаваясь, Что сам не стоишь даже толики надежд. Ласкайся к тем, кто чёрствость страдает. Учись наукам у профанов и невежд. Люби лишь тех, что заняты собою. Купайся в щедрости воров, вероотступников и скряг. Верь лишь тому, чей взгляд всегда блуждает. И счастью поучись у тех, кто одинок или дурак.

У пизду ротом піну пускав : смакував дико мов людоїд захлинався ковтать по кусках - мозолі всій залупі наїб . Пік окропом язик ласий борщ за червону спішив кожну з щік наїдать : псом дорвався як бомж сміттєзвалище розтормошить . Орган Бахом гудіти орган камертонив на кожній трубі : що й не снилось подружнім боргам - доля видала тільки тобі . Камасутру музейний буквар надлишковості знаків твердих туалетно тримала в руках : підтиралась - і знову пердіть . Ніби мощі нетлінних святих від ерекції хуй лиш стояв : голим яйцям " це я а це - ти " не дала розрізнить глиб твоя . Лоскотала

Настільки ж бажану єбу з новою силою : знов дідів збуджується хуй пиздою сивою давно волосся поріділо зуби випали а я несу на Еверест знамена-вимпели . Настільки ж тонко втаємничена диковина : ще неба сьомого вершина непідкорена надія віра та любов прохідність змащують дівулі вульву і не уявляй інакшою . Настільки ж свіжими інтимні манять запахи : за едельвейсовим вінком узяв рюкзак в похід до ліжка босій пелюстки лягли стежиною безцінність Боже як не зможу - стережи мою . Наскільки ж нас тямущих верне з глузду повністю ! Злилися дужче душі пеклами й церковністю : ковтаєм час застиглий ніби

Якщо мені не зраджують ні пам'ять ні любов - то продовжувати далі слід твою вагіну бовтать : залупою немов ногою відчинивши хвіртку виїбувать артезіанську свердловину сквірту . Як той ведмідь у вулик лапу - хуй липкий занурить та вухами почути чи свинюку різанули : гучне манди кінчання встановить за норму чинним - ковтать щасливих сліз фонтан без слідства і причини . Давать аби наздоганяти міг оргазм катарсис над носом сісти клітором вниз равликом кататись у рот пердіти : ніздрями повільно видувати а поглядом дивитися на все це винуватим . Коли скаженість дика перебіситься попустить -

Перелистывая старые тетради, Столько старые, что сыплются уже. Вспоминаю, как мне были рады, Забываю, если, вдруг, не очень. ОБЖ. Ничего прекрасней нет на свете, Чем бродить - с друзьями или без, Чем встречать приметы и рассветы, Запивать компотами конфеты, И напеть чего-то, хлопнуть, сесть. Музыка и рисование. Хулиганил, дрался, дурь, немного кокса. Забухаться до утраты рук и ног. Трахаться почти что до блевоты. Было всякого - готового и вдруг. Химия. Бледным был, веселым был, румяным. Плыл по морю в лодке без весла. Сторожил, играл на барабане, Гвозди бил, маркетинг. Плюс родня. Алгебра.

Наблюдая что-то в статике Видишь массу конкретных подробностей Безупречных с точки зрения точности Перспективных в объективе возможностей Обойти вниманием незаслуженным При таком осмысленном акте Можешь только взаимодействие Наблюдаемого с наблюдателем И объект и субъект равны и истинны Как в пространстве-времени, так и в состоянии И у каждого к удивлению искреннему Есть свое об этом мнение и ожидания Неприглядность исключительно ситуативная В этом всем разумном взаимодействии В отрешённости безграничнейшей И невозможности между ними сжатия Никогда раньше и опять и снова Удивляет одно из

Кому что нужно от жизни - Каждому свое - А мне, отсюда до тризны, Только ты и счастье твое. Рифмую так себе, Но наполнен чувством, захлебываюсь им, Не буду таким, как прежде. Но стану ли от этого твоим? Несколько последних дней или дольше Часто не понимаю, что происходит, Тебя не хватает, не то что больше, А совсем тебя рядом нет. Меня это изводит. Ты, твоя радость, печали твои, тревоги Мне дороги бесконечно. Но между нами мили, километры, Горы, моря, пустыни, дороги. Тебя ощутить, прикоснуться, обнюхать Так хочется Без тебя уже и одиночество - Вовсе не то одиночество. Скучаю. Совсем уже не