Не встиг я прийти до тями, як Рома різко скочив із ліжка і закричав: - Творець тут! Творець з нами! Творець тут! Всевишній з нами! Обійнявши всіх, крім мене і Колі, вищий розум у тілі Романа почав говорити тихим, спокійним голосом: - Я так радий вас бачити, діти мої. Так прекрасно, що всі ви тут. Які ви молодці…. Гарних людей бачу тут я. Саме зараз я зрозумів, що подібних речей я в житті ще не бачив. Переді мною стоїть хлопець, який годину тому випив настій на мухоморах, а 10 хвилин тому вжив виділений із дитячого сиропу від кашлю чистий декстрометрофан. І тепер, прийнявши в своєму тілі

Темрява, космічний пил, яскраві спалахи далеких пульсарів, холодне дихання безмежного космосу. На фоні цього поміж уламків астероїдів, котрі ще пам’ятають створення світу, повільно дрейфував у просторі плоский диск. Він нагадував своєю самотністю полишений пілотами міжпланетний лайнер у вільному плаванні. Опинившись в обіймах абсолютної ночі, клаптик матерії на панорамі далеких зірок потрапив у залежність від примхи ірраціонального космо-хаосу. Але якщо приглядітися краще, розумієш, що хаос – це лише новий рівень порядку. Я стояв посеред клаптику суші в безмежному океані мороку. Запаленими

У театральній залі володарювала темрява. Готичні світильники у формі черепу, порушили право ночі на приміщення, освітивши тьмяним світлом ряди червоних крісел. Вхідні двері зі скрипом відчинилися - до залу почали заходити гості. Зайнявши свої обтягнуті дорогою шкірою місця, глядачі почали неголосно перешіптувались між собою. Темою для розмови були свіжі скандальні новини зі світу політики та шоу-бізнесу, нові колекції одягу провідних модельєрів та ідеї щодо можливого сюжету майбутньої вистави сценарій якої залишався загадкою за сімома печатками, що безумовно додавало інтриги. Сьогодні до

Карина смотрела на экран своего телефона и не могла понять – действительно ли она видит это сообщение или это ей просто кажется. Ей нужно было позвонить на другого оператора и девушка вспомнила о сим-карте, которую когда-то покупала. Она вставила ее в свой старенький потрепанный, но все еще звонивший, телефон и первым делом прочитала эсемески. Их было немного и одна из них гласила, что из неизвестного ей номера перечислено 1500 гривен! Девушка всматривалась в цифры номера и не могла вспомнить никого, кто бы это мог быть. - Надо же полторы тысячи и как нельзя кстати! – Карина переживала не

Лак на нігтях відшарувався і злазить, так ніби я йому остогидла і він хоче чим швидше здихатися мене. За таку неохайність мене можуть звільнити. Як шкода. Насправді не шкода, а страшно. Мені й роботу касира знайти важко було. Брудні купюри, брудні кнопки на комп’ютері такі ж брудні покупці. Всі в масках, дехто в рукавицях. Ніби той зовнішній бруд страшніший за внутрішній, той якого не позбудешся після двадцяти секунд біля рукомийника. Я чую її крик. Скиглення. Повторення знову і знову: “Куцєлку, мама купи куцєлку”. Але мама має список і забула вдома співчуття. Вони наближаються. Я пікаю

Це було дуже дивне місце... люди дуже не хотіли сюди потрапляти. Після перебування тут вони змінювалися. Сильно змінювалися. Вони ходили і посміхалися, вони були щасливі. Абсолютно щасливі весь час і завжди ... навіть якщо у них помирала улюблена собака або бабуся вони говорили про це зі щасливим виразом обличчя ... З яскравою щасливою посмішкою вони ламали руки і ноги, потрапляли під авто або вмирали від отруєння ... це було дико і дивно ... це лякало ... Тільки чомусь вони не виглядали щасливими по справжньому. Ну знаєте щасливими настільки наскільки можна бути щасливим, коли ти гуляєш під

На горищі баби Ганьки запаси їжі перетворювалися на потерть. Мішки з вермішеллю, гречкою та іншою крупою повільно старіли разом із бабкою. Вона мала десять дітей, і натовп онуків. Жодному з них спустити продукти на кухню вона не дозволяла. І навіть коли їстівність продукту зникла, бабця не скасувала недоторканність до темного кута під дахом. Там зберігався порятунок "на чорний день". - Баб Гань, ну який чорний день? - умовляла молодь - Хоч би худобі віддати, бо ці крупи вже ні в чорний, ні в білий день їсти не станемо. - усміхалися на старечу причуду. Баба відмовчувалася.

Я притулилася спиною до стільця, злегка потягнулася і скривилася від болю, щось тягуче пекло в районі лопаток. Що таке там може боліти !? Начебто ніде не вдарилася? Хіба що випадково здерла шкіру !! Але я б пам'ятала таке ... Гаразд ввечері гляну, а поки потрібно зосередитися на роботі. Робота сама себе не зробить. Я заглибилася з головою, звіти, графіки та діаграми миготіли на моніторі .... Ну, як завжди, згадала я про свої відчуття лежачи в ліжку перед сном ... треба було подивитися в дзеркало, після душу. Але, закрутилася, то готувала вечерю,то ще щось, а потім просто впала без сил в

Він любив колекціонувати метеликів. Його так захоплювали їхні легкі ніжні тендітні крила і цей політ! Ах ця крихкість і витонченість! Яке диво! Як вони тремтіли в його долонях ... А як вони пили нектар з його рук! Він присвятив все своє життя цьому рідкісному заняттю, улюбленому хоббі – колекціонуванню метеликів. Найчастіше він приходив в місце скупчення і придивлявся, вибирав майбутню жертву, черговий екземпляр в свою колекцію. Він вважав за краще найяскравіші, рідкісні види метеликів. Він полюбляв полювання за ними. Йому подобалося наздоганяти і ловити ... приманювати і грати ... а потім

«Пан Малодобрий» Холод залишився на вулиці. Щойно перетнувши теплову завісу він опинився під захистом технологій в обіймах комфорту. Безлика жорстока стихія залишилася там, по той бік дверей. Сьогодні чимало публіки назбиралося, як завжди. Усі прийшли подивитися на шоу. – Михайло, привіт! як справи? Готовий? – запитала хостеса ресторану. – Привіт, кепсько. Накладка вийшла, сьогодні свято в школі. Моя донечка виступає, в неї коротенький віршик, майже в кінці, але вона так готувалася, а ще цей костюм. Уявляєш, вона буде броколі. Капець, ну і уява в тих вчительок. – Круто, а що за свято? – Не

Змій ... Щебетання птахів лунало звідусіль ... в повітрі вітав ароматом екзотичних квітів. Вітер шумів, граючи з листям на деревах ... Крізь кромку дерев пробивалися сонячні промені, створюючи відчуття невагомості і нереальності цього місця ... Раптом почувся дзвінкий сміх. Срібним дзвіночком він розсипався в повітрі ... Змій підняв голову і буквально ввесь перетворився на слух ... скільки він чекав цього моменту. Коли в його прекрасний сад забреде чергова жертва ... Змій ковзав по землі, ховаючись у високій траві. Сильне гнучке тіло покривала яскрава блискуча луска ... Вона переливалася і

На перший погляд це був звичний ранок понеділка. Підйом, ранковий туалет, кава, убирання у діловий костюм, вивід машини із гаража та поїздка на роботу. Ось тільки стан Артема сьогодні був дещо розбурханим. Його збудження було неважко пояснити, адже учорашня новина була не з тривіальних. У неділю ввечері Артем, як і зазвичай, відпочивав. Він зручно влаштувався на дивані, похмелявся після учорашньої гулянки легким пивом та дивився впівока якесь соціальне шоу на YouTube. Учасники дискутували про спеціальні притулки для частково одухотворених людей. В принципі, більшість сходилася на тому, що