Навіть не підозрював, що можу вповільнити час так сильно. Ефект обісраних штанів чудово працює. Так це і є славнозвісний чіт критичної необхідності, що падає з неба? Я, звісно, дякую але можна мені телепортацію? Бо це все рівно якась лажа. Хоча... Тепер я можу прочитати більше молитов перед смертю. Калх в слоу мо летить в атаку. Я ніби дивлюсь фільм Зака Снайдера. Тільки от чекати титрів я не маю бажання. Демон виставляє перед собою руку. Певно, хоче зловити мене за шию. Гадаю, це в них замість рукостискання. В такому випадку я міг би використати той самий фінт, як і з Ксіроном. Хоча ні. Схоже він цілить в мої руки, в яких я тримаю кинджали. Цей виявився більш обачним. Б'юсь об заклад, їм наказали привести мене живим, а для цього мене треба знешкодити, бо я ж капець який денджероус. Відірвати руки – це так по-демонічному. А потім він би довго чухав голову над моїм тілом: а чого це я так зблід і трошки здох від втрати крові? Не думаю, що їх навчають правилам першої домедичної допомоги в їхніх демонічних школах.
Що ж, пора шось робити. Я посилаю потужний сигнал в ноги та тіло, змушуючи його миттєво сіпнутись спочатку в один бік, а потім в протилежний. Бляха... Який же я повільний, хоч і викрутив свою судомність на максимум. Дякувати Богу, цього вистачило, щоб ухилитись від стрімкого випаду Калха. Всього кілька міліметрів відділило мене від потойбіччя. Під час цієї атаки я зрозумів одну річ: ми з Калхом як інь і янь. Його реакція не встигає за його ж тілом. Він не зміг вчасно підлаштуватися під мій маневр. А отже єдиний спосіб перемогти – йти в атаку.
Тим часом Калх зупинився та повільно обернувся в мій бік. Його уста почали розширюватись. Глухий бас наповнив повітря.
- Ааааааааааааааа... ттттттттииииииииии.... ддддддддооооооосссссссссиииииииттттттттььь... (От же ж блядь. Ця навичка прискорення мислення дуже геморна.) шшшшшшшшвввввввввиииииииддддддккккккккииииииииииййййй.......... Ззззззззммммммііііііііііігггггггг (Якось не зручно його перебивати, але може поки він триндить я нападу?) ууууууууххххххиииииииллллииииииттттттииииииссссссяяяяяяяя... (і що це за звичка така? Я тут, між іншим, за своє життя б'юсь. Віднесись до цього серйозніше!) ввввввввііііііііддддддддд... мммммммммооооооооггггггооооооо... (може слід відкючити баф? Еммм... Ні, не хочу з ним базікати. Все одно він нічого цікавого не скаже. Вангую щось типу: «Не кожен пацан на районі може ухилитися від моєї короночки...») уууууууудддддддааааааарррррррууууу......... Ннннннннннееееееееее... кккккккоооооооожжжжжжннннннноооооммммммуууууу (ну от, як я й казав. Ну, добре, добре, хвали мене.) пппппііііііііідддддддд (я тут раптом згадав серіал про Флеша. Його там часто просили щось зробити, бо він типу дохріна швидкий. Так от, щоби так швидко рухатись він мав би так само швидко думати.) ссссссссссииииииииилллллллллуууууу... (виходить, що швидким він був тільки відносно інших. А по власних мірках він витрачав на роботу так само багато часу, як і всі.) ззззззззрррррррррооооооооббббббиииииттттиииииии.... (Тобто, для нього тільки сповільнювався час, але на відміну від мене, він міг нормально рухатись.) щщщщщщщооооооооосссссссььь (звідси слідує висновок: чисто фізично у Флеша не могло бути друзів, інакше він би помер від втоми.) ппппппппоооооооо (Але то все просто фантастика, бо в реальності всі ті люди, котрих він врятував померли б від перенавантаження в мільйон G) дддддддіііііііііііііі (гаразд, поки він не закінчив речення треба глянути, що поробляють інші. Курва... Голова так повільно повертається) ббббббннннннеееее.... (А? Що? Він закінчив? Думав, він буде більш красномовним.) Тттттттттттттааааааааакккккккк ооооооооосссссссссььььь (А, все окей. І що цього разу? Я вгадаю цю фразу з двох слів! Отже: Так ось, що означає, ввійти через чорний хід...) яяяяяяяяякккккккккк... ттттттттттттииииииии (Нііііііт... На жаль ви програли, і тепер змушені покинути нашу програму.) ввввввввбббббббббииииииввввввв (Прокоментуєте свою поразку? Звісно. Це було дуже складне завдання. Із цих двох слів можна створити яке завгодно речення. Я ризикнув, та мені не пощастило. Тим не менш, дякую. Це була захоплива гра. Так, так, вали нахрін звідси.) ттттттттииииииииххххххххх... дддддддввввввоооооохххххх...( О, нарешті голова повернулась достатньо для огляду ситуації) ііііііііііііммммммммбббббббииииииццццциииииииииллллллллліііііііііііввввввввв... (Блін, ти можеш використовувати трохи коротші слова?) аааааааалллллллллллееееееее... (Німус продовжував ніжитись на сонечку, а Калід щось тихенько собі начитував під ніс. Схоже на закляття.) ззззззззііііііі мммммммннннннооооооююююю (Так, це мені не подобається. Він володіє водою. Це звісно круто, але... Може не варто його зупиняти? Я все таки про душ вже сімнадцять років мрію. От тільки з моєю вдачею...)
Сумніваюся, що прямий удар блискавкою завдасть йому багато шкоди, але багато мені й не треба. Поки він пиздить... десять відсотків мани. Об'єкт – Калх. Ціль – очі. Розряд!
- УУААААА!.... – Закричав демон в слоу мо.
Раніше я би не влучив у таку маленьку мішень з такої відстані, але тепер я довбаний Бьйорндален. Калх не став чекати з моря погоди і блискавично ринув в атаку, прикриваючи обличчя одною рукою. Мені потрібна всього мить. Цей покидьок повинен швидко відновитись. Я знову відплигую в бік, ледь-ледь ухилившись від пазурів, і роблю наступний крок. Крок номер два: найскладніший крок: божевільна авантюра: крикучий ідіотизм: я викидаю геть один із своїх кинджалів. Ідеально розрахувавши кожен свій рух, я відправив Валєру в напрямку Каліда, що читав закляття (надіюсь) створення пива. Я врахував кожну дрібницю: швидкість, оберти, напрям, можливу реакцію демона. В мене аж процесор закипів від обрахунків. Затамувавши подих між ударами серця, я спостерігав, як кинджал летів прямісінько в голову демона. Але влучити в голову недостатньо. Навряд чи я зможу пробити його череп. І все ж...
Бризки крові розлетілися на всі боки. Як я й надіявся... Калід – маг, відповідно реакція в нього не дуже. Валєра гордовито стирчав із його очниці, поки демон вив від болю. І останній штрих... Наскільки я зрозумів, в демонів існує певний антимагічний барьєр окрім аури, чи щось типу того. Це не дозволяє їм сильно нашкодити. Але якщо його пробити... Тридцять відсотків. Розряд!
Яскравий спалах вирвався із моєї руки і з'єднав її блакитним сяйвом з руків'ям кинджала. Голова демона вибухнула наче кавун. Мінус один.
- Нііііі!!!!! – Закричав Німус, дивлячись, як безголове тіло його друга тихо опустилось на землю.
Я діяв досить швидко, але цього виявилось недостатньо. Хоч Калх ще не відновив здатність бачити, він знав напевно, де я знаходжусь. І поки я виносив мізки його товаришу, він підібрався до мене надто близько. Я повинен рухатись в рази швидше! Максимальний розряд на ноги!
- ААА!!! Бффффф... - Удар прийшовся мені в груди. Я ледве встиг виставити перед собою руки, до того як відлетіти на добрих два десятки метрів, розприскуючи зафарбований кров'ю кисень, ніби слід від ракети. Добре, що м'ягенький тепленький камінь зупинив мій політ в своїх обіймах. Я не зміг ухилитися, бо порвав м'язи від перенавантаження. Звісно... Вони ж в мене не гумові. Отож – перелом рук в кількох місцях, та п'ять зламаних ребр. Супер.
- Ні.... – Поки я сповзав вниз, розгорнулася драматична сцена за участі Німуса та якогось безголового чувака. Не можу його впізнати по обличчю.
- Калід! Ні!... – Схлипував демон.
- Чого розкричався? Що там сталося? – Запитав Калх, намагаючись привести в порядок очі.
- Ні... Чому?... Чому так сталось?...
- Та стули вже рота! Так... А куди ділась його голова?
- ТИ ПОКИДЬОК! ВСЕ ЧЕРЕЗ ТЕБЕ!!! – На моє щире здивування, Німус накинувся не на мене, а на покидька.
- Заспокойся, дибіл. Це він зробив?
- ЦЕ ВСЕ ТВОЯ ВИНА!!! ЧОМУ ТИ НІКОЛИ МЕНЕ НЕ СЛУХАЄШ!!!???
- ТОМУ ЩО ТИ НАЇВНИЙ ІДІОТ! НЕ Я ЙОГО ВБИВ, ПРИДУРОК ТИ!...
- ЗАТКНИСЬ!!!
Між демонами зав'язалась бійка. Розгніваний Німус чіплявся пазурами, намагався кусати зубами, та все на марно. Калх був значно сильнішим. Він з легкістю відмахнувся від нападника, ніби той просто маленький хлопчик. Німус безсило впав на землю. Він плакав, продовжуючи стискати в руках зідраний з Калха одяг. Сумна картина. Виявляється, демони також мають почуття. Але мені насрати. Я занадто багато лайна в своєму житті бачив, щоб співчувати цим виблядкам.
- Ну все, сволото... Я розізлився не на жарт... - Це і так помітно по твоїх пульсуючих очах. Твоя жага вбивства ніби живе своїм життям. Вона наче радіація. Здається, що вона вже почала виконувати твоє бажання сама. – Я сам тобою займусь... Ти благатимеш про смерть. Ти навіть уявити не можеш той біль, що на тебе очікує.
- Пфффф АХАХАХАХА!!! – Вибачте, але я не стримався. Мене буквально накрило сміхом в перемішку із кривавим кашлем.
- Та ти повний шизоїд...
- Ой, ні, я просто уявив твоє розчарування. Мені на секунду навіть захотілося самому здатися в полон, щоби насолодитись твоїми нервами.
- Ну ж бо... Смійся, поки можеш... Тебе так веселить біль?
Калх повільно йшов до мене. Цього разу вже без слоу мо. Мій стан – повна срака. Якою б силою волі я не володів - битись я не зможу ніяк. А на порваних м'язах і ходити неможливо, не те, щоб бігти. Фініш.
- Ні, мене веселить дещо інше.
- ....
- Не знав, що в пеклі є панки.
- Геть дах поїхав...
- Ага, приїхав... Ти мені ліпше скажи, для чого тобі цей здоровий пірсинг на грудях?
- Шо?
- Капшо. РОЗРЯД!
- .....................
--- FATALITY ---
