Тисячу разів проклятий мною камінь, нарешті дістали із мого рота. Грок тримав у руках одну із тих дрібніших істот, що переслідували мене по дорозі сюди. Саме це створіння вони іменували собакеном. Вигляд у нього був гидкуватий. Щось середнє між мисливським псом і пацюком. Темно-червона шкіра зовсім не покрита шерстю. Кілька невеликих симетричних наростів на голові замість рогів. Довгі ікла випинались на кілька сантиметрів назовні як у шаблезубих тигрів. Своїми масивними руками, демон відірвав шмат м'яса від іще живого створіння і запхнув мені ледь не в самісіньку горлянку. Після цього він з голови до п'ят облив мене його кров'ю, в надії, що хоча б якась частина рідини потрапить в мій шлунок. Я інстинктивно спробував виблювати всю цю гидоту, але, здається, Грок був навчений досвідом і вчасно стулив мені рота та носа. Я щиро надіявся, що ця каша полізе через вуха, проте цього не сталося.

Раніше я дуже надіявся вмерти від спраги. Ця ідея видавалась мені перспективною, тому що за весь час, проведений тут, я не бачив ні краплі води. Хоча й було щось подібне неподалік, але коли я випадково торкнувся тієї рідини, то отримав сильний хімічний опік. В моєму старому світі і досі блукає думка про те, що необхідно споживати півтора літра води щодня. Цей міф уже давно розвіяли всі кому не лінь, але люди продовжують в силу того, що вважають себе розумнішими за інших, вестись на подібну хрінь. По факту, волога присутня в інших напоях та в їжі. Тобто, пити саме воду не обов'язково. Лише тоді, коли відчуваєш спрагу. Але, якщо розпочати дієту із сирого м'яса та крові - організм буде аж ніяк не в захваті. Не знаю, чи з точки зору науки можна довго прожити з таким раціоном. Це ж бо швидше на зло, ніж на користь. Але я якось цілий тиждень одною тільки піцою харчувався, і нічого страшного не сталось. Здавалось: жодного шансу на те, що я не помру. Гадаю тут навіть повітря кожної секунди намагається мене вбити. Але як не сумно це визнавати – я живий.

Після смачної вечері Грок вирішив повернути мій улюблений камінчик на своє намощене місце. Поки мені випав такий шанс, я вирішив його спинити.

- Стій, стій! Не треба цього робити!

- Га? Ти про шо? – Грок був трохи збентеженим.

- Краще використати шмат одягу.

- Одягу? А для чого?

- Так буде тихше...

На мій подив, демон дослухався до поради. Певно він аж надто любить спокій. Миролюбний виблядок... Тож тепер у роті я тримав шмат від власних штанів. По різкому присмаку сечі я з 80%-ю точністю можу визначити, звідки саме був узятий той шматок. Еле то дрібниці насправді. Ніколи не подумав би, що буду цьому радий.

Нарешті я дочекався, поки Ваєр кудись злиняє. Сказав, шо йде по справах. Бізнесмен блядь... Від усієї душі бажаю, аби він вдарився мізинцем об куток. А, курва, у нього ж копита... Тоді нехай він у нього спочатку виросте. Грок також сидів без діла. Мабуть, у нього скінчилась мана. Виявляється, вона в нього не безкінечна. Я вирішив використати дорогоцінні хвилини спокою із користю. Найближчий час для мене критично важливий. Саме зараз вирішується: залишусь я собою чи ні. Я зібрав усю свою мізерну волю в кулак. Мені потрібно зосередитись. Навіть не так. Мені потрібна глибока медитація. Я повинен відчути електричний струм у своєму організмі. Тіло людини може виробляти до 2000 Ватт енергії. Подякуємо Морфею за цей неймовірно даремний факт. Він не надто допомагав орати землю, але тепер я за нього щиро вдячний.

Я заплющив очі. Моя норма добової фізичної активності після цієї дії була повністю виконана. Очі – ледь не єдине чим я можу ворушити. Що ж, почнем із більшого. Прямо зараз у моєму мозку передаються мільярди нервових імпульсів. Незчисленні нейрони з'єднуються між собою за допомогою електрики. Нумо, давай... Чорт... Це виявилось складніше ніж я очікував. Це щось ніби відчути свій власний запах. Хоча... В н.п.ж. в мене із цим проблем не було. Ситуація із гігієною дозволяла мені насолоджуватись свіжим запахом власного поту 24/7. Гаразд, я повинен продовжити. В мене надто мало часу. Я маю поспішати. Заспокойся. В мене все вийде. Все вийде. Але треба діяти трохи швидше. Скоро прийде та сволота і мені знову хуй вдасться зосередитись. Він знову почне здирати із мене шкіру чи ламати кості. Знову я буду в агонії молитись про смерть. О... Супер... Тепер мені набагато спокійніше... Закрий патякало і сконцентруйся! Дибіл? Воно і так закрите. Та звали ти нахрін! У нас немає на це часу! Чекай, чекай... Ми ж тут, здається, домовлялись поки не втрачати розум, забув? Іди в сраку! Шизік хворий...

В суцільній темряві я продовжував шукати чорну кішку. Де блядь мої 2000 Ватт? Це я неповноцінний, чи це Морфей напиздів? Так і знав... Не варто довіряти людям, одягненим в шкіру. Стоп, заждіть... Нервові клітини це ж практично готові схеми. А що, якшо я додам трохи напруги? Струм мусить піти по нейронах. Це як аніографія. Не питайте, шо воно таке. Мій мозок просто склад для найбільш безкорисних світових знань. Чому я запам'ятав саме це слово, дивлячись Доктора Хауса, а не те, що всі люди брешуть? Ну чому?... (Короче, це коли в судину вводять контраст, щоб її можна було побачити на рентгені.) Так от, якшо не шарашити з усієї дурі, а пропускати слабкий струм, можливо, мені вдасться відчути схему. Давай... Ледь-ледь, помалу... Іще трохи. Ось вона! Так, я її відчуваю! Ніби здоровий клубок у голові. А тепер послабити струм. Знову ж таки, потроху, поки знову не втрачу сигнал. Так, він зник. Наново. Я буду повторювати цей цикл, поки не збільшу власну чутливість. Коли я буду відчувати схему без подачі енергії ззовні, я стану на крок ближче до нірвани.

Цикл за циклом. Знову і знову. Я повторював процес не покладаючи рук. Мани в мене достатньо. Все тому, що використовую я зовсім трохи. До того ж, постійна стимуляція мозку струмом допомагає краще зосередитись. А хороша концентрація у свою чергу допомагає підвищити чутливість. Чим вища чутливість, тим краще вдається стимулювати мозок. Це, напевно, перше в н.п.ж. позитивне замкнене коло. Дивовижним залишається те, що виникло воно у пеклі.

Із часом виходило все краще. Я вже міг відчути власний мозок без магії, проте лише як якийсь тьмяний розмитий слід. Але раптом мою голову сколихнуло лавиною потужної енергії. Я відкрив очі і побачив Ваєра, що ретельно нарізав мої груди на Британський стяг. НІХРІНА СОБІ Я ЗОСЕРЕДИВСЯ!!! Я навіть не почув, як він прийшов. Я повністю випав із реальності. Та це ж... Це ж... Успіх! Мої розумові здібності збуджують фантазію. Звісно, телекінезом я не оволодію, таке тільки сценаристам Люсі під силу, але і без того я вже майже досягнув арійської раси. Навіть жорстокі знущання у мене тепер викликають менше болю. А хоча ні... Не менше...

Звісно, немає сенсу навіть мріяти про те, щоби продовжити тренування, поки цей садист робить із мене картину в стилі кривавого експресіонізму. Прийдеться зачекати, поки митець закінчить роботу. Я мушу залишатись у свідомості. Виявляється, Грок витрачає досить багато часу на лікування. Це і буде моїм часом для монтажу сцени важких тренувань. Хоч його лікування не менш нестерпне, я мушу спробувати, інакше прийдеться чекати таких от випадкових моментів спокою.

Не пам'ятаю, скільки циклів пошкодження-лікування минуло, але нарешті мені знову випала можливість відпочити. За цей час мені кілька разів вдавалось залишитись при свідомості, але, як я і думав, про те, аби зосередитись, не було й мови. Лише під кінець лікування, коли свербіж та біль прямували до нуля, в мене з'являлось невелике вікно для експериментів. Я знову розпочав медитацію. В цей раз результати були кращими. Можна навіть сказати, що я зробив перший крок на шляху до звільнення. Духовного звільнення, звісно. Я ж не божевільний, щоб думати про фізичне. Стоп, а ти впевнений, що ще не з'їхав з глузду? Ай, іди в жопу. Стривай, а раптом насправді це все лише плід твоєї хворої уяви? Курва, це ж скільки треба було в дитинстві падати, щоби таке собі навигадувати?

Мені починає здаватись, що у цьому світі реальним є тільки біль. А все решта – лише фантазія скаліченого розуму. Якщо так думати, виявиться, що я ближче всіх підібрався до істини буття. Та от тільки кому вона потрібна?

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 26
joipholk
Опубліковано: 02 кві. 2021. 18:38
Веб новела (або на японський манер: ранобе) про нещасного хлопця, котрому не поталанило переродитися в суворому середньовічному фентезійному світі. Думаєте, світ фентезі сповнений пригод, магії та різних цікавих казкових персонажів? Розкажіть це головному герою цієї історії. Він дуже зрадіє. Увага! Присутня нецензурна лексика та жорстокі сцени насильства! Не рекомендовано дітям! Якщо чесно, взагалі нікому не рекомендовано.
1 коментар
  1. NevodovTaras
    27 травень. 2022. 22:01
    Досить специфічно...