На перший погляд це був звичний ранок понеділка. Підйом, ранковий туалет, кава, убирання у діловий костюм, вивід машини із гаража та поїздка на роботу. Ось тільки стан Артема сьогодні був дещо розбурханим. Його збудження було неважко пояснити, адже учорашня новина була не з тривіальних. У неділю ввечері Артем, як і зазвичай, відпочивав. Він зручно влаштувався на дивані, похмелявся після учорашньої гулянки легким пивом та дивився впівока якесь соціальне шоу на YouTube. Учасники дискутували про спеціальні притулки для частково одухотворених людей. В принципі, більшість сходилася на тому, що

Я милуюся тобою здалеку ... ти така мила і ніжна, тремтлива лань, що випадково забрела на мою територію. Твоя посмішка немов промінчик сонячного світла в цьому страшному і похмурому місці. Ти справжній скарб. Ти будеш моєю. Я машинально проковтнув слину і облизав ікла. Посмішка майнула на моєму обличчі. Я окинув поглядом оточуючих - ніхто нічого не помітив !? Відмінно ... на моєму обличчі знову застиг наймиліший вираз пропащого добряка. Вже скільки років я ношу цю маску. Здається вона приросла до мого обличчя. Але, що поробиш бути істинним собою недозволено. Всі потенційні жертви

Ах душа ты моя откровенная Ах душа ты моя доверчивая Будь осторожена кругом демоны Хотят сердца твоего безсердечные Куда глаза смотрели мои синие Что вы уши такого слышали Как вы губы могли целовать взаимностью Недостойного гада ползучего Ах ты сердце мое не разумное Как могло ты поверить в чушь несусветную Обмануть и запутать себя дорожками мутными Что ведут тебя в омут В бездну темную Скланяя к шагу не верному Что душа теперь слезы льет горемычные Разве мог человек поступить так безжалостно Так бездумно и без созрения совести Дав понять что понраву душе его открытой Такой чистой искренней

Він казав ночами - я придбаю нам двом той маленький дім, З білими стінами, відкритими балконами, дахом карминно-червоним, І поруч буде маленький сад, а десь далі стоятиме млин, Аби тобі було що замальовувати акварелями до альбому. Нам у тому домі буде разом тепло, буде солодко так жити вдвох, А потім втрьох, а може іще вчотирьох, тут як сама захочеш, Але ти знай, що я кохатиму наших дітей більше ніж міг би кохати сам Бог, Тому що в них буде твоє темне волосся та мої сіро-блакитні очі. Я кохатиму тебе, у нашому великому-превеликому домі, кохатиму Так сильно та ніжно, як ти могла б собі

На Купала У воді на заводі дівчата купались, Зорі там прозорії в воді відбивались. І горіло, і палало багаття велике Співи звідусіль лунали, і лякали дике. Як на свята, на Купала Зоря тай заходить, То там хлопці і дівчата хороводи водять. По воді, та по прозорій вінки пропливають, Їх дівчата заплітають, та в річку пускають. Як на свято, на Купала молодь все танцює, Через вогнища стрибає, нічечку вартує. Папороть квітучую ходить в ліс шукати, Та вінки дівочії з води діставати. Нечисть кругом біситься, вуха затуляє, Бо Купала – нічка їх в люди непускає. Мавки й Нявки сердяться, у траві

Однажды человеку ты повереш И осознаешь жизнь сполна Что есть такие люди Которым нельзя верить И душу открывать Они того не стоят Они пустышки И болтуны Не более того Когда им выгодно, удобно Надев актера маску на себя Получат все чего хотят И свалят Так вот Открой глаза Сними очки И не идеальзируй Того, кто просто врал Чтоб ты поверила И выброси из головы Всю дурь и мысли про него Он недостоин Ему же просто всеравно А ты все бредешь Таких как ты полным полно Целый гарем трофеев Целый фотоальбом Так названых "моделей" Так что забудь как страшный сон Он ведь уже не вспомнит Пусть

Щось якось не так і не те, Та мабуть то винне натхнення... Усі повертають тебе І кажуть, що то не для тебе. Та ми з вами з разу у раз Вертаємось до душі суті. Ми райдуги з кольором часу, Ми творчість у плоті, що скуті. І як би життя не збивало, Ковтаючи нас з головою. Ми знову і знов випливали, Аби просто бути собою. Наша суть - Сьюзен Муз.

*Різдвяний шкодник* Хочеться ласенького на різдво мені, Сяду я тихесенько вдома на вікні. Поряд стоїть мисочка, радість для життя. То смачна, бабусина, запашна кутя. Я до ней підсунувся з ложкою в руці, За вікном купаються в снігу горобці... Кіт на них не дивиться, тихо ловить гав, Ну а я до мисочки передчас пристав. Ложкою зачерпую радість по життю, Я краду бабусину, запашну кутю. Вже й завечорілося небо навкруги, Зіронька засяяла, вертепи пішли... Ми з котом наїлися - як два пузани, Ложку дам вусатому, дві ложки мені. Навкруги всі зайняті дорослим життям, І ніхто не дивиться за малим дитям.

Ви колись собі уявляли, що сховано, пережито або те, що досі тліє всередині людини, яка зараз поруч з вами сидить? Такі собі скриньки Пандори…можливо їх відкриють сьогодні, через тиждень, в наступному поколінні, а може їх знищать завдяки колективній силі жерців? І не існує порівняльної таблиці пережитого, хоч люди часто змагаються в кого більше болить. В молодої жінки померла щойно народжена дитина, підліток не може самоідентифікуватись і тому всіляко руйнує себе і постійно думає про суїцид, 36 річного чоловіка зрадила дружина і цим він пояснює свою пиятику і азартну манію. А в Рори

Я вишиваю нитками безсоння цнотливий ранок. Знову, наче вперше. Хоч місяць небом мандри не завершив і краплі ночі ще на підвіконні. У голку засиляю перший промінь - хрупкий, сором'язливий і тендітний. В чеканні чуда у порі досвітній стоять ліси, сумні і нерухомі. Рожеву нитку покладу на обрій, осоння ясно загаптую сріблом, по травах роси кину дрібно-дрібно, розсиплю заходом останні зорі. Розквітне небо вишитим обрусом, стече у безвість ніч за видноколо. Дістане ключ Дажбог золоточолий, розчеше по полях пшеничні вуса.

Почуй мене через спів твоїх хуртовин, через безодню води і солі, через сотні імен і моїх забутих провин, замкнутих в колі моєї долі. Ти почуй мене через безсоння моїх ночей, через річок, озер прозорість. Поки все мине, непомітно в море стече, ставши рядками нових історій. Ти почуй мене у нічній розмові зірок, через туману вологий смуток. ...Грає полонез, наче роблю в безодню крок - п'ю, як вино, ностальгії звуки.

Когда тебе добили душу Разбили сердце на куски Когда жестоко обманули И кинули не сказав прости Я не люблю и не любил И никогда не полюблю Вопрос зачем или ради чего? Я не пойму Если не нужна И не любил И никогда ты не полюбишь Зачем так близко был Ответ один Он просто зверь А зверям чужды чуства