Горизонтальне.... Положення...
Відчуйте всю могутність цих двох простих слів. Я лежав на теплій твердій землі і думав над тим, як додати ще одну зірочку до мого готелю. Все ж таки рівень комфорту тут не на вищому рівні. Найперше завдання, що я поставив перед моїми падаванами зіткнулось із суворою реальністю. В пеклі особливо то ні з чого робити матрац. Звісно, я пам'ятаю, що моя історія стосунків із цим предметом не надто вдала. За одну єдину ніч мені прийшлось заплатити неймовірну ціну. Сутенери в цій місцині неймовірно жорстокі. А що ж було б, якби я ще й яку небудь панянку з низькою соціальною відповідальністю запросив? Гадаю світ би розлетівся на друзки від такого комбо.
Тим не менше, Ваєр продовжував займатись костоломством у своєму чорному плащі. Бавовняних плантацій тут не видно, тож я вирішив у нього про це запитати.
- Слухай, а де ти взяв цей одяг?
- Хазяїн дав. (Ого, так в нього все таки є звичайний одяг) Він вимагає, щоби його слуги виходили назовні в подібному вигляді. Каже: «демони повинні бути таємничими».
Казковий довбоконик... Проте, з іншого боку, заявись Ваєр зі своєю страшною мармизою в місто, то переполох там був би ого-го який. А якби його побачив барон, то слугам прийшлось би довго вигрібати лайно з кімнати.
- А де він бере одяг?
- Він час від часу відправляє слуг на поверхню. Ті й приносять.
А це вже цікавенько. Тут може бути непоганий простір для маневру.
- А хіба ворота не вбивають демонів?
- Я ж казав, хазяїн може на деякий час позичити свою силу.
- Ясно... А ти не міг би попроситись назовні?
Звісно не хотілося би, щоб той неадекват дізнався про маленький переворот, що я тут здійснив, але все ж слід знати про всі доступні можливості.
- Ні, я тільки на виконання замовлень можу вийти. Для всього іншого я надто грізно виглядаю. Хазяїн казав, шо я всіх розлякаю.
Невже він зумів розродитися такою логічною думкою?
- То кого ж він тоді посилає? Є демони, які виглядають не настільки грізно (потворно)?
- Ага. Є такі, що схожі на людей.
- Бридота... Які ж вони мерзенні. – Додав Грок.
- Їх звуть суккубами.
Суккубами... Суккубами... Суккубами... Суккубами...
Мене ніби шарахнуло блискавкою. Я втратив дар мови. Коліщатка в моїй голові завертілися з шаленою швидкістю. Навіть мій баф на прискорення свідомості тихо курив збоку. Точно... Я ж в пеклі... Якщо в цьому фентезійному світі є демони, то чого б тут не бути суккубам? Це істоти, які шось там роблять... Шось пов'язане зі снами і так далі... Не пам'ятаю, але це все фігня. Це все неважливо. Головне це те, що всі вони дохріна сексапільні подруги, які не знають слова ні. Так же? Я правий? Будь ласка, нехай я буду правим! В цьому світі життя вже не вперше посилає мене нахєр з моїми очікуваннями. Скільки разів мої сподівання були розчавлені як виноград під ногами Челентано. Тож, бодай один раз... Благаю... Нехай все буде так, як я собі уявляю.
- Емм... Ваєре, а як сильно вони схожі на людей?
- Ну... В них шкіра такого ж кольору. Роги маленькі. Така ж хлипка статура. Тай самі вони маленькі, десь як ти. Тільки на грудях якісь горбики...
- Все! Досить! Далі не треба. – Зупинив я Ваєра. Звісно, це далеко не все, що мене цікавить в їх анатомії, але поки складається гарна тенденція, не будемо дразнити удачу.
- Слухай, друже, а ти не міг би привести сюди когось із них? Мені конче треба. Тобто... Для вашого розвитку це конче необхідно.
- Ні, це неможливо.
- НЕМАЄ НІЧОГО НЕМОЖЛИВОГО!!! ДЛЯ СЛАВНИХ ДЕМОНІВ ЙОГО ВЕЛИЧНОСТІ НЕ ІСНУЄ ПЕРЕШКОД! ВСІ ВОНИ ТІЛЬКИ У ВАС У ГОЛОВІ! ПОСТАВ ПЕРЕД СОБОЮ ЧІТКУ МЕТУ І ЙДИ ДО НЕЇ! ТИ Ж ХОЧЕШ СТАТИ СИЛЬНІШИМ? ТАК? СКАЖИ!
- Хочу...
- Я НЕ ЧУЮ!!!
- Хочу!
- Ось так вже ліпше. А тепер поясни мені, як тобі взагалі в голову потрапило таке безглузде слово як «неможливо»?
- Ем, шо?
- Чому ти сказав, шо це неможливо, дибіл?!
- А... Ну так вони крім хазяїна нікого не слухають.
Дідько. Це буде складно. Як же мені провернути це діло? Погрожувати демону в пеклі сенсу я не бачу. Крім того, цих дуболомів тільки посилай на таку місію. Потрібно щось запропонувати.
- Сенсей, а шо означає дибіл?
- Великий і жахливий демон із самих низів пекла. Це по древньодемонічному.
- Ух ти, круто. То я дибіл?
- Ше й який. Скажи мені ліпше, як можна підкупити суккуба? Що їх цікавить?
- Вони поглинають життєву силу людей. Це їхнє улюблене заняття.
- Гроку, ти здатен це лікувати?
- Шо?
- Курва, ти можеш відновлювати життєві сили?!
- Мабуть, шо ні.
- ТА ТИ БЛЯТЬ НАЙБІЛЬШ НЕПОТРІБНИЙ ШМАТ ЛАЙНА НА ВСЬОМУ СВІТІ!!!
Так. Гаразд. Треба заспокоїтись. В мене є деякі ідеї на рахунок того, як виглядає процес поглинення життєвих сил, але це лише теорія. Це все може бути дохріна небезпечно. Я повинен бути обережним і завбачливим. Не можна діяти зопалу. Для початку, що таке життєві сили? Життєві сили... Шо воно таке?... Варто як слід над цим подумати. То шо ж воно таке?... Залупа... Я УЯВЛЕННЯ НЕ МАЮ, ШО ВОНО ТАКЕ! Я більше не можу думати. Зберись! Шо ми знаємо про біологію? Біологія... В людини є біологія. Біологію придумав біолог. Шо вивчає біологія? Ага... Там було шось про спарювання, розмноження, запліднення, шлюбні ігри, і так далі. Думай, шо може потрапити під категорію «життєві сили»? Може це... Може це... Та йдіть в сраку! Не спробуєш – не взнаєш! Хто не ризикує – той не трахається в чотирнадцять років. Чотринадцять років у цьому тілі! Я вже забув як виглядає вагіна!
- Ваєре, слухай мене уважно. В мене для тебе є дуже важлива місія, але ні слова про це хазяїну.
- Але я так не можу...
- Не перебивай! Ти ж хочеш бути сильним? Уяви обличчя хазяїна, коли він зрозуміє, шо він більше тобі не рівня. Він не зацікавлений в тому, щоб ти став сильнішим, ні... Він старий і заздрісний. Він обрубує на корінні будь-які спроби похитнути існуючий лад. Саме тому він вас сюди і запроторив. Подалі з очей. Однак вам випала нагода поставити його на місце. І тільки я можу вам у цьому допомогти. Нові методи тренувань швидко вознесуть вас на вершину, будьте певні. Однак, варто йому тільки про це дізнатися, і всі ваші мрії будуть розтоптані, як перший сніг перед входом в метро. Тож, поки йому нічого не відомо, у вас є шанс вибитись в лю.. кхм-кхм... в демони. Розумієте?
- Здається, я зрозумів. – Оголсив Грок. – Якщо хазяїн не знає, то все добре.
1 000 000 балів Гроку за кмітливість!
- Чудово. Гроку, на цю місію підеш ти. Слухай уважно. Ти будь-якою ціною повинен привести суккуба.
- Ненавиджу їх. Вони бридкі.
- Стули пельку! Якщо ти робитимеш тільки те, що тобі подобається, ти ніколи не досягнеш успіху. Ти повинен вийти за межі комфорту!
- Ну гаразд... - Тихо пробурмотів здоровило.
- Передаси їй, що в мене є те, що їй потрібно. Зрозумів?
Демон ледь кивнув своєю масивною головою, і з явним невдоволенням зник десь за скелею. Тим часом піді мною горіла земля. Я не міг знайти собі місця. Я вирішив розставити для себе певні межі. Отже, можливі варіанти, і моя на них реакція:
Наявність хвоста --- Загалом прийнятно. В залежності від вигляду і розміру, може навіть бути сексуально. Проте в певній позі може сильно заважати і бити по обличчю.
Наявність крил --- Знову ж таки, все залежить від їхнього вигляду. Правда очікувати чогось хорошого не варто. Я все таки в пеклі а не в раю. Скоріш за все, вони будуть стрьомними, як в кажанів, і сильно заважатимуть. Від думки про кажанів мій запал різко стих.
Наявність копит --- Цей варіант поки що лякає мене найбільше, хоч я і не фетешист. Але в той же самий час я і не *певна національність*.
Наявність шерсті --- А от цього я вже не винесу. Боже, залиши все інше, тільки забери це.
Страшне обличчя --- Для обходу цієї проблеми існують певні дієві засоби.
Зайва вага --- Ні, слухайте, ну це вже перебор. Давайте хоч трохи будемо оптимістами.
Якщо узагальнити, то позитивних варіантів не так вже й багато. Але цілком можливо, що я даремно все демонізую.
Через деякий час Грок повернувся. Поруч із ним йшла дівчина. Той факт, що я вже визначив ту істоту як дівчину, мене не аби-як потішив. Коли вони підійшли ближче, я зміг ретельно її роздивитись. Вона була одягнена в звичайну футболку та шорти, що мені здалось дещо дивним. Звичайне жіноче обличчя з закоренілим виразом презирства. Середньої довжини, темне волосся, крізь яке ледь пробивалась пара невеличких рогів. Звичайна фігура, невеликі груди, приблизно другого розміру. За спиною гойдались доволі вражаючі перепончаті крила, а по землі стелився довгий чорний хвіст. Ноги були покриті шерстю і закінчувалися невеликими копитами внизу. Я втомлено обвів її поглядом із голови до п'ят і зітхнув.
Ай..... Похуй....
В той день я заробив 1 000 очок досвіду.
