©, Лореін Владислава, 2021 Лише у снах “Мабуть, вже досить”, - з байдужістю подумав Олег, розглядаючи міцну яскраво-бурштинову рідину в склянці. Віскі в чистому вигляді — найкращі ліки проти всього. І він, здається, вже достатньо «підлікувався». Усміхнувся, зиркнувши на дівчину праворуч від себе в чорній мерехтливій сукні. Вона також шукала забуття його способом і вже втретє грізно вимагала в

За рваным краем черной тучи, Сверкает светом небосвод Там кто-то сильный и могучий На землю пустит дождь вот-вот! Летают птицы очень низко, Примету подтверждая вдруг.- Гроза идёт, она уж близко... А вот и первых капель стук... Забарабанил дождь и быстро Он освежает все вокруг, А гром талантливый маэстро- Свой издает сердитый звук. Уходит туча по-тихоньку. Для солнца уступая путь. Ей шепчет радуга

Ты не сварачивай с дороги Ты не сварачивай с пути Что нам начертано судьбою Нам не по силам обойти И как бы не было нам больно И как поступки обьяснить То что свершилось между нами Это было, есть и будет И не возможно отменить Ты можешь обижать меня словами Чушь всякую на меня нести Но, то что было между нами Нам не по силам изменить И если б мне сказали Твой выбор Ты можешь время повернуть назад

Я ховаюся в темряву ночі, ніби для того, щоб відшукати там відповіді. Немає відповідей, але немає і часу, хочу плекати ілюзію. Я вже не знаю чи хочу шукати, але коло все одно не зупиниться. Вже знайшов, чого не хотів, знайду тільки те, чого боюся. Невже справді невпинний той страх? Чи то очікування тривожно стукоче годинником, вказує, що ховатись не довго. Не мені обирати. Не хочу дивитись туди,

Весна гордо відкинула зелену накидку, і нарешті після довгої боротьби з холодною і суворою сестрою вона прийшла, привівши з собою тепле і ласкаве сонце. В руках вона несла, як завжди, букет з пахучих яскравих перших квітів. Посмішка ніколи не сходить з її вуст, така вже в неї — привітною до усього живого і цілого світу. Від неї віяло запахами квітів, дощів та молодої трави. Їй належить пройти

И есть сегодня осознанье Что наконец то отпустила Того, кого я о любви просила Все алелуя Теперь свободна, От чувств безумных неугодных Впредь буду очень осторожна Я сердце открывать И верить в чудо Есть половинка Которая моя Которая не предаст меня Всегда плече свое подставит Которого ко мне влечет И что то манит Ему могу я доверять И не бояться потерять Ему нужна моя любовь Он мой единственный

Думаю людина, якою я стану в майбутньому могла б порадити мені не робити помилок, яких я допустилася упродовж цього часу. Обов’язково сказала б мені, щоб я була мудрішою. Застерегла б від необдуманих дій. Думаю що ми б чудово поспілкувалися з другою версією мене. Вона порадила б, які книги варті моєї уваги, а на що не варто псувати часу. Ми б гуляли містом, вона б ділилася спогадами з минулого,

Не навижу себя за доброту Не навижу за горячее сердце Не навижу любовь Не навижу чувства Как доверчивы мы бываем Как хотим верить другим Судьба по своему решает И жажда использовать Всегда побеждает Не верте словам они лживы Не верте улыбкам они игра Не верте чувствам они обманут И ты останешься одна

Ну що та інша Я найкраща Як можно рівняти Мене із нею Вона не буде Любити так Як я душею всією Ти пом'ятаєш нас Мій дотик та поцілунки Палки обійми Мій погдяд І сердця стук Бо поряд той Про кого мрію На кого я чекала Все своє життя Я намагалась все забути І загасити почуття Але все марно і болюче Я задихаюсь Я в диму Зроби цей вибір Я прошу

Ельфу я шипну на вушко Тихо тихо ледь чутно Що я зараз відчуваю Щоб не здогадавсь ніхто Ельф мені відповідає Може це кохання е Може ні ніхто не знає Але те що відчуваешь То любов до тебе йде!

Как все понять и осознать Прийти в себя как раньше Наркотик из груди достать и отослать по дальше Тому кто так поиздевался Тому кто не дооценил Тому кто как демон извевался Все время о симпатии твердил Решил что может Таким вот Правом обладать И чувствами поиграть Сладкие речи и взгляды Смотрящие на меня И поцелуи полные яда Своего часа ждут Что все что было Это не правда И так тому и быть А что

Що цікавого дізнаюсь завтра? Лунає в голові напередодні походу. Коли спорядження готове, себе знаєш, маршрут перевірив.... залишаються думи яким буде той день. Мавпеня яке про це говорить розуміючи що його скоро заспокоять, мовкне і починається сон. Прокинувшись декілька разів з думкою про години до виїзду, піднімаєшся щоб досипати в бусі. Зранку виїзд, переглядаєш списки учасників попав в