Встає питання. Як жить в світі коли між тим, і, тим нема різниць? І, добра, і, зла немає, як такого. Лиш суб’єктність сприйняття голів. Може бути тим, і, тим для індивіда в залежності від совісті та усвідомлень. Може бути тим, і, тим для голови в залежності від власних рішень. Цебто сам вирішуй, що ж є твоїм добром, а що є твоїм злом, і, чи є проблеми в них. Цебто не суспільно визначена норма є остаточно вірною властивому собі.

Її подорож починалась з невеликого білого автобуса, чоловіка-водія віку її батька та маленького чужого кошеняти у червоній переносці. Понад тисячу кілометрів у сльозах і музиці – вона не хотіла залишати родину, друзів, звичний ритм життя. На той момент вона не хотіла нічого – світ перестав існувати, вона сама була лише згустком болі. Але все що нас не вбиває, робить нас сильнішими, чи не так? Кожен крок невідомим містом – неначе боротьба з невідомою силою, наче вона пливе проти течії. Кожне знайомство з новими людьми – розчарування. Люди зациклені на собі, не цікаві, інші… Не такі душевно і

О пів на восьму дзвінок. В мене стріляють, герой прикриває, обладунок передає на монітор десяток помилок і сотню зауважень, кілька помилок – критичні. Мені потрібно терміново щось робити. У небо злітає пандарен, він зможе виграти пару хвилин, за які потрібно підняти служби обладунку. Але лунає дзвінок телефону, і я прокидаюся. – Щастя, здоров'я. – Дякую, – хочу спати. Але спасибі, правда. Встаю. – Щастя, здоров'я. Це о восьмій, а о дев'ятій: – Щастя, здоров'я. – Дякую. Я буду щасливий і здоровий ще мінімум триста років, а то й чотириста. Але ні, я не скаржуся, не

Мишеня на ім'я Танака смішно позіхає і йде вмиватися. Вночі мишеняті знову наснився Олд-Таун. Танака нічого не пам'ятає з того сну, але відчуття нескінченної радості та захоплення тією загадковою величчю не залишає його і вранці. Він ще спить, коли смішно позіхає і йде вмиватися, але пронизливий ранковий холод вже добрався і до мишеняти, змушуючи мерзлякувато щулитися. Крижана вода джерела змиває останні краплини захоплення з обличчя Танаки. Туман стелиться вологою травою, думки Танаки далеко. – Ма-амо! – гукає він. Виходить несміливо й тихо. Слова грузнуть у тумані, зникають у

На землі так мало тебе. На землі є стіна. Більш незручного місця для розмови годі й шукати. Вузький провулок, де на бетонних плитах сидять двоє людей і слухають погану музику огидної якості, що грає через колонку, невидимими блютузними нитками підключену до мобільника. Ця музика нікому не потрібна та нікому не цікава. А що цікаво, — хочеться роздивитися ці нитки, здається, що ще трохи — і побачиш. Коли копіюєш текст у буфер обміну, то неможливо позбутися відчуття певної інформаційної сутності в руці, яка натиснула заповітні кнопки. Коли дивишся на бездротові точки зв'язку, хочеш

Навколо мене немає мене. З потрісканих сухих губ стікає лише самотнє: — Вода. Жорстко. Я хочу, щоб мій голос лунав жорстко, і мені здається — саме так народиться те, чого я настільки прагну. Але голос стікає надто повільно, встигаючи висохнути в лабіринтах тріщини уст, і сухе повітря з моїх легень просто хрипить. Мене не зрозуміють. Сам себе не можу зрозуміти. Вода. Здається, довкола світло. Мої очі — дві свинцеві кулі, що вдавлюють голову в твердий ґрунт. Вона болить, і хочеться відкрити налиті вагою повіки; тоді очі вирвуться на волю, і не будуть боляче вбивати голову в землю з кожним

1 Я давно спостерігаю за тим, як ти борешся. Залишившись наодинці з ворогом, ти бігаєш лабіринтом окопів, збираючи зброю та боєприпаси у своїх загиблих товаришів, щоб продовжувати оборонятися. І мимоволі дивуєшся, що все ще живий. Вирішив стояти до останнього, в полон не здаватись, і смиренно приймаєш те, що вже фактично мертвий. Скільки там ще? Хвилина, дві, п'ять? «Мішуня, я скоро там с тобою буду!» - кажеш ти подумки своєму нерухомому другові, виймаючи з його кишені повний автоматний ріжок. Ти добре пам'ятаєш його живим. І це було ще зовсім і зовсім недавно. За два кроки ще Ярик

Вона відтягнула медичну маску, оголюючи свої пухкі червоні губи, щоб надпити води з пляшки. Зробила це дуже акуратно, я б сказав, "аристократично" і знову сховала від відвідувачів цю красу. Вишневий джем у моєму круасані мав такий же відтінок. Вітя віддає перевагу шоколадній начинці. Запах свіжої випічки, справжня зернова кава і красуня, що милує око. Це найкраще місце на Землі. Уже два роки ми з напарником починаємо ранок у цій пекарні. Якщо день починається так приємно, то вже не так нестерпно підійматися з ліжка зранку. Враховуючи, що в холодильнику, окрім пива, ковбаси та

КРЕДИТ сценарій фільму-ревю Роман Магрук Умань, Україна [email protected] ІНТ. КАБІНЕТ – ДЕНЬ У великому кабінеті за скляною стіною за одним із багатьох, зайнятих жінками та дівчатами робочих столів, за монітором сидить чарівна у спокійній красі дівчина – ЕММА (23). З динаміків на її столі лунає опус « Il Pianto d Arianna » з Concerto Grosso em Eb Локателлі. Емма листає журнал, перевертає сторінку з заголовком «Краса.». З-за сусідніх столів встають коллеги і одні одразу виходять, інші стають групою - розмовляють, поправляють зачіски, губи. КОЛЕГА (З/К) Емма, ти що, не йдеш? ЕММА Н-ні. Я

Тихо-тихо, без упину, колисаю я дитину. І шепчу на вухо казку - посиди ще тут, будь ласка. Мрію-думку розкажи, новий всесвіт покажи. Сенс життя ти подаруй і обійми приготуй. Я піду за синє море чи у височенні гори. Подолаю я кошмари, в дружки я візьму примари. А ночами гарне поні зазира до мого соні. Будь щасливим, мій маленький. Ти і є моє серденько.

Сонце.. питання у пріоритетах) Чи трохи в дівочих секретах... Але тобі не туди. Бо, коли я вирішую прати, Замість того, щоб тебе цілувати.. Закоханість явно не ти. Бо коли всі думки не в попад, І лише стегнами є чіткий такт.. Точно це не прання. Поцілунки пристрасні, довгі, палкі, Обійми то сильні, то чудом легкі.. То більше аніж бажання. Тихо, сонце, не лякай Кохання.

_ _ _ _ _ Акт рис актрис --- Вий де вийде ? --- Вирва вся ? Вирвався ? --- Впертий хижак - претихий жах --- Дозвіл доз - ВІЛ ? --- Зав'язав я ? --- З губ не згубне ? --- " Ква " пить квапить ? --- Кумедні куме дні --- На червоне наче рвоне --- " Ні війні !! " - вій --- Табу де ? Та буде --- Титанічна ти та нічна ? --- Точно в ціль хтось навчив ? --- Щит і мечі : житиме чи _ _ _ _ _