сансари колесо деформувалося від часу й тертя волоцюги дгарми змінили на піксель джинси подерті колись я ненавидів фейсбук через дописи про фальшиве життя тепер я боюся фейсбук через дописи про реальні смерті змішалися в спеці світанки, зеніти, брехня диких псів і виписав бог на відправку повістку

Як вітер вмінням моряка б'є по вітрилах та корабель одразу мчить на всіх парах так аби йшла хороша гра не перетримуй козирні карти - розкидай коли пора . Бурхливі води часом до того глибокі в цунамі хвилі хуй нагадує пизду : всі бздять однаково - який там фейсом покер ? Душа спасається

Коли сьогодні чуєш про обстріли прикордонних сіл Сумщини, дивишся на карту російських диверсійних груп, що намагаються перетнути кордон, або читаєш про героїв ТРО, які несуть службу в лісах під Глуховом, Сумами чи Конотопом, — виникає дивне відчуття історичного дежавю. Немов час згорнув спіраль і

Сонячним ранком у Каїрі пекар Ахмед без вагань подарує виснаженій літній жінці теплий лаваш з усмішкою “Альхамдуліллях”. На єрусалимській автобусній зупинці випадковий юнак допоможе незнайомій жінці з дітьми, звернувшись “адо́ні” (пані) чи “ахо́ті” (сестро), і це не викличе нічого, крім вдячності.

Сонячним ранком у Каїрі пекар Ахмед без вагань подарує виснаженій літній жінці теплий лаваш з усмішкою “Альхамдуліллях”. На єрусалимській автобусній зупинці випадковий юнак допоможе незнайомій жінці з дітьми, звернувшись “адо́ні” (пані) чи “ахо́ті” (сестро), і це не викличе нічого, крім вдячності.

Коли сьогодні чуєш про обстріли прикордонних сіл Сумщини, дивишся на карту російських диверсійних груп, що намагаються перетнути кордон, або читаєш про героїв ТРО, які несуть службу в лісах під Глуховом, Сумами чи Конотопом, — виникає дивне відчуття історичного дежавю. Немов час згорнув спіраль і

Війна: життя до і після….. Як часто ми кудись поспішаємо, намагаємось все встигнути, сваримося через всяку дурню на роботі та в побуті та не думаємо про завтра… Завтра, яке може змінити твоє життя назавжди…. І головне, добре, коли в тебе настає це ЗАВТРА…. Я теж так думала, доки не прийшла ця

«Я її ненавиджу. Але живу під одним дахом» 🕯 вечірня історія з життя Мама завжди була грозою. Я знала це ще в дитинстві, коли навчилась ходити навшпиньки — аби не скрипнула підлога, бо «мама не в гуморі». А не в гуморі вона була часто. Тепер я доросла, мені 37, маю доньку і... живу з мамою знову.

Мені завжди здавалося, що мій батько не ходив по землі, як усі люди, а трохи ширяв над нею — як чайки, що сідають на воду, торкаючись її легким крилом. Може, тому, що він ніколи не стояв на місці. Його ніби й не тримала ця земля — настільки завжди був у русі. З ранку щось лагодив — то двері

Колись в нашому селі була Свято-Миколаївська церква, збудована ще 1762 року, з дзвоном, що лунав над усім Олбином. З 1859 року тут служив отець Феодор Рубановський, а моя баба Маня, коли була ще моторною дівкою з довгою косою, стала хресною його прийомної доньки Ольги. Більшовики церкву закрили, а

Довічних арештантів амністовано закон - то не завжди суворий кат : умова лиш одна - зайняти сторону тримати гніт окопних барикад . Гарматі м'ясо смажене лоскоче ніс гріхи давно назріло кров'ю змить : хоч як би там конаючи не корчились а далі доведеться жить без них . Інакшим чином

чинив так, як вчили: друзів подалі, ворогів якнайближче, тричі торкнутися клямки дверної, злочинцям медалі, героям — ватерлінії рівень і нижче і поки по небу хрущем повз шахед я не зчувся, як помер під джой дівіжн, розпаявся і воскрес під портісхед і поки не стало відомо про це з перших шпальт, я

Як вітер вмінням моряка б'є по вітрилах та корабель одразу мчить на всіх парах так аби йшла хороша гра не перетримуй козирні карти - розкидай коли пора . Бурхливі води часом до того глибокі в цунамі хвилі хуй нагадує пизду : всі бздять однаково - який там фейсом покер ? Душа спасається

сансари колесо деформувалося від часу й тертя волоцюги дгарми змінили на піксель джинси подерті колись я ненавидів фейсбук через дописи про фальшиве життя тепер я боюся фейсбук через дописи про реальні смерті змішалися в спеці світанки, зеніти, брехня диких псів і виписав бог на відправку повістку

Оголені до бо́ю шашки дамками : Чапаєв пересів на кулемет Петро Ганнусю змушено кидатиме - придушуймо ворожий елемент ! Перепливти Урал - орел котрий це б зміг ? Не тратьте куме сили на хуйню а зад задійте краще бздіти збитим з ніг аби не заглядати в рот коню . Ганьба присягу скласть під білим

Родина б дівкою пишалась : могла б для інших буть взірцем якби лобок відьомський шабаш вночі не пестив вітерцем . Якби пояснювала іншим для чого дамі в дім мітла то може сам про неї вірш мій писать назавжди б і відклав . Жило-росло собі дівчисько : нормальним ходом йшло усе аж зовсім раптом дух

Сонячним ранком у Каїрі пекар Ахмед без вагань подарує виснаженій літній жінці теплий лаваш з усмішкою “Альхамдуліллях”. На єрусалимській автобусній зупинці випадковий юнак допоможе незнайомій жінці з дітьми, звернувшись “адо́ні” (пані) чи “ахо́ті” (сестро), і це не викличе нічого, крім вдячності.

Коли сьогодні чуєш про обстріли прикордонних сіл Сумщини, дивишся на карту російських диверсійних груп, що намагаються перетнути кордон, або читаєш про героїв ТРО, які несуть службу в лісах під Глуховом, Сумами чи Конотопом, — виникає дивне відчуття історичного дежавю. Немов час згорнув спіраль і

Війна: життя до і після….. Як часто ми кудись поспішаємо, намагаємось все встигнути, сваримося через всяку дурню на роботі та в побуті та не думаємо про завтра… Завтра, яке може змінити твоє життя назавжди…. І головне, добре, коли в тебе настає це ЗАВТРА…. Я теж так думала, доки не прийшла ця

Рецензія містить спойлери до фільму! Цей фільм був для мене дуже очікуваною подією, але під час перегляду й після нього викликав певні розчарування. Мені сподобалася акторська гра, сподобалися пісні, сама історія також виглядає оригінальною, але окрім певних кіношних недоліків, є суперечливі

Волинь, 1918 р. - Ти своє життя ще не прожив, але ж розумний, як потикати старшим, то можеш. - Ні, не можу. - *мені всеодно на тебе, як би я міг це сказати, я би був щасливий, але не більше хвилини, тому, що всеодно жив би з тобою, мені не давали вибір з ким, де і як*. Він швидко вийшов на вулицю,

1. «Любіть його і дозвольте йому любити вас. Ви думаєте, що щось інше під небом дійсно має значення?» – Джеймс Болдуін У своєму культовому романі Giovanni’s Room відкритий гей-автор Джеймс Болдуін зробив потужну заяву про любов. Він проголосив, що стать і гендер не мають значення – важливо лише те,

Про що мова? Пора визнати що сучасна українська література переживає різносторонню кризу. Ситуація складається так, що перспективи для молодих талановитих авторів стають все більш стислими: ринок літератури розкиданий і неконтрольований, авторське середовище надто локалізоване. Сучасна українська

Проблеми гендерного характеру існують стільки ж часу, скільки існує саме поняття статі. Поглиблюючись у вивчення історії даних проблем, можна знайти багато прикладів з кожного покоління, ще від часів коли людство жило у печерах. Що цікаво, основи цих проблем були сформовані якраз у ті часи, шляхом

Про серіал "Твін Пікс" я вперше почув ще років чотири тому, коли ознайомлювався з різноманітною психоделічною творчістю. Саме тоді я подивився фільм "Малхолланд Драйв", який окрім нових вражень приніс мені ще й нотку ностальгії за улюбленою грою "GTA San Andreas", яку

Важливо! Не дивлячись на назву, стаття справді цікава та змістовна, а що стосується нашого проекту (“ТВОРИ!”), буде лише в самому кінці і небагато. Тому матеріал рекомендується до прочитання і як незалежний від проекту. Дякуємо за увагу. Не секрет, що кожен письменник хоче заробляти своєю

Запахло ковбасками, галас різдвяного ярмарку ставав все ближчим і приємнішим. Молодий патлатий чоловік підняв трохи голову і примруживши очі глянув в мереживо різнобарвного свята крізь легку завісу снігових метеликів. Обличчя пом’якшало, на душі стало трохи тепліше, сум відступив трохи глибше до

Ти прекрасна у своїй неповторності, Наче вмита ранковою росою квітка. Ти холодна уся у своїй загадковості - Водночас і бажана і така неприступна. Ти прекрасна, наче розцвіла троянда І холодна наче у небі нічному зоря. Полонить і спокушає твоя краса Так водночас і грішна і невинно свята

Увага! Нецензурна лексика! – Малой! Малой! Ты где?! – В параше! – В магазин идёшь? – Иду! – Ну так вылазь быстрее, уже половина пятого. – Вылажу. Антон продолжает читать газету «Вне закона», хотя брат уже начинает нервно долбить ногою двери туалета. – Вылазь, поц, провоняешь всю квартиру. – Дочитаю